120

---

Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду

1. За відсутності заяв, право на подання яких встановлено статтями 126 і 127 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. 2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. 3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла по­вноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений осо­бою, яка вважає себе батьком дитини. 4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Якщо імовірний батько дитини, народженої поза шлюбом, або її мати не бажають подавати до органу РАЦСу спільну за­яву про добровільне визнання батьківства, останнє може бути встановлене у судовому порядку. Для цього необхідно: 1) щоб батьки дитини не перебували у зареєстрованому шлюбі; 2) щоб імовірний батько дитини або її мати відмовились від встанов­лення батьківства у добровільному порядку; 3) щоб була прове­дена реєстрація народження дитини в органі РАЦСу і зі Свідоцтва про її народження випливало, що дитина народила­ся у незареєстрованому шлюбі. Необхідність наявності усіх трьох зазначених вище обставин для встановлення батьківства в судовому порядку підкреслена у першому і другому абзацах п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про засто­сування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю Ук­раїни".

Встановлення батьківства (факту визнання батьківства і факту батьківства) судом можливе у порядку як позовного, так і окремого провадження.

Встановлення батьківства у позовному порядку можливе

, якщо дитина народилася у незареєстрованому шлюбі і її батьки (найчастіше імовірний батько, але може й мати) відмовляються від встановлення батьківства у добровільному порядку.

Юридичний інтерес щодо встановлення батьківства мають дитина, її батьки, особи, на утриманні яких вона знаходить­ся. Тому відповідно до статей 55 і 124 Конституції, а також статей 4 і 5 ЦПК право на звернення до суду з позовом про встановлення батьківства або з заявою про встановлення фак­ту визнання батьківства чи факту батьківства належить бать­кам дитини. (Заяву про встановлення факту визнання батьківства і факту батьківства імовірний батько дитини по­давати не може, оскільки встановлення цих фактів можливе лише у разі його смерті). Це право належить також дитині, яка досягла повноліття, ЇЇ опікуну, піклувальнику, іншим особам, на утриманні та вихованні яких знаходиться дитина. Це ж положення закріплене у другому абзаці п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України". У цій по­станові підкреслено, що при зверненні з заявою особи, на ут­риманні якої знаходиться дитина і яка не є її опікуном або піклувальником, до участі у справі залучається орган опіки та піклування.

Встановлення батьківства у позовному порядку можливе ли­ше щодо дітей, які народилися після 1 жовтня 1968 р., тобто після набрання чинності Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, оскільки закон, як пра­вило, зворотної сили не має.

Частина 3 ст. 53 КпШС передбачає, що при встановленні батьківства суд має брати до уваги спільне проживання та ве­дення спільного господарства матір'ю дитини та відповідачем до її народження або спільне виховання чи утримання ними ди­тини або докази, які з -вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно зі ст. 53 КпШС достатньо хоча б однієї з перелічених вище підстав, щоб встановити походження дитини від особи, яку її мати вважає (або вона сама себе вважає) батьком дитини.

Треба зазначити, що у статті, яка коментується, на відміну від ч. З ст. 57 КпШС, не передбачені конкретні підстави вста­новлення батьківства у судовому порядку. Ч. 2 цієї статті вста­новлює, що підставою для визнання батьківства є будь-які відо­мості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до положень ЦПК.

Згідно зі ст. 57 ЦПК суд може призначити експертизу для встановлення батьківства. На цьому наголошено і у сьомому аб­заці п. 13 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду Ук­раїни. На питання, виключається батьківство чи ні, може дати відповідь експертиза крові. Може бути проведена медична екс­пертиза для визначення здатності ймовірного батька до зачаття. Єдиною ж експертизою, що дозволяє з найбільшою вірогідніс­тю встановлювати походження дитини від певної особи, є ген­на дактилоскопія (експертиза за ДНК). Однак не можна зо­бов'язати ймовірного батька дитини пройти цю експертизу.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утри­мує та виховує її, а також самою дитиною, яка досягла по­вноліття. Пред'явити цей позов може й особа, яка вважає себе батьком дитини (ч. З коментованої статті).

Відповідно до ч. 4 статті, що коментується, позов про виз­нання батьківства може бути прийнятий судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено її матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, і немає спільної заяви батьків дити­ни, її батька або рішення суду про встановлення батьківства (див. коментар до ст. 135).

 

< Попередня   Наступна >