139

---

Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду

1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішен­ням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчи­нено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. 2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Встановлення батьківства у позовному порядку можливе ли­ше у тому разі, коли імовірний батько дитини живий. Якщо ж він помер і дитина народилася у незареєстрованому шлюбі, встановлення факту визнання батьківства або факту батьківства можливе у порядку окремого провадження.

Можливість встановлення факту визнання батьківства пе­редбачена ст. З Основ законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім'ю. Відповідно до неї в тому разі, коли дитина народилася до 1 жовтня 1968 р., її ймовірний батько помер і батьківство не було оформлене у добровільному порядку, вста­новити у порядку окремого провадження факт визнання бать­ківства можна, якщо дитина знаходилась на утриманні помер­лого і померлий визнавав себе її батьком. При цьому не має значення, помер імовірний батько дитини до або після 1 жовт­ня 1968 р. Як вже зазначалося, це положення згідно з постано­вою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" має застосовуватись й нині.

Якщо дитина народилася після 1 жовтня 1968 р. у неза­реєстрованому шлюбі і її ймовірний батько помер, факт батьківства можна встановити у порядку окремого проваджен­ня, якщо воно за життя імовірного батька дитини не було вста­новлене у добровільному порядку.

У третьому абзаці п. 13 постанови Пленуму Верх

овного Су­ду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" роз'яснено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з чотирьох обставин, пе­релічених у ч. З ст. 53 КпШС. Такими обставинами є: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного госпо­дарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне вихован­ня дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У статті, яка коментується, зазначено, що у разі смерті чо­ловіка, який не перебуває з матір'ю дитини у шлюбі, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду, проте не вказано, які обставини суд має брати до уваги. Уявляється, що для встановлення факту батьківства необхідні докази, які вірогідно підтверджували б, що померлий громадянин, факт батьківства якого встановлюється судом, є батьком дитини.

Підставою для встановлення факту батьківства, як й при встановленні останнього у позовному порядку, можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від пев­ної особи, зібрані відповідно до норм ЦПК (див. коментар до ст. 128). Заява про встановлення факту батьківства, як й позов про його визнання, приймається судом лише у тому разі, коли запис у Книзі реєстрації народжень вчинено матір'ю дитини, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків дитини, заяви батька дитини або рішення суду про встановлення батьківства (див. коментар до ст. 135). Заяву про встановлення факту батьківства можуть подати матір дитини, опікун, піклу­вальник останньої, особа, яка утримує та виховує дитину, а та­кож сама дитина, яка досягла повноліття.

Необхідність розмежування встановлення факту батьківства і факту визнання батьківства підкреслена у п. 14 постанови Пле­нуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення".

У другому абзаці п. 14 постанови Пленуму Верховного Су­ду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" зазначено, що у разі виникнення підвідомчого суду спору про право вимоги про встановлення факту батьківства справа має розглядатися в позовному поряд­ку, а не у порядку окремого провадження. Однак у ньому до­пущено неточність. Адже йдеться про встановлення факту батьківства щодо дитини, яка народилася у незареєстрованому шлюбі до 1 жовтня 1968 р. Насправді ж у такому разі можна ве­сти мову не про факт батьківства, а про факт його визнання. Що стосується дитини, яка народилася у незареєстрованому шлюбі до 1 жовтня 1968 р., то встановлення батьківства щодо неї у позовному порядку взагалі не допускається, оскільки до набрання чинності Основами законодавства Союзу РСР і со­юзних республік про шлюб та сім'ю встановлення батьківства щодо дітей, які народилися у незареєстрованому шлюбі, не допускалось. Батьківство можна було встановити лише в доб­ровільному порядку і лише у тому разі, якщо мати дитини та її ймовірний батько вступали у шлюб. Закон же, як правило, зворотної сили не має. Тому положення другого абзацу п. 14 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України про можливість встановлення факту батьківства у позовному по­рядку щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 р., є не­точним.

Якщо при встановленні факту визнання батьківства щодо дітей, які народилися у незареєстрованому шлюбі до 1 жовтня 1968 р., виникає спір, провадження у справі має бути припине­но. Такий спір може виникнути, наприклад, якщо дружина імовірного батька дитини, яка народилася у незареєстрованому шлюбі до 1 жовтня 1968 р., при встановленні факту визнання батьківства у порядку окремого провадження заперечує проти такого визнання.

Таким чином, після набрання чинності СК, тобто з 1 січня 2004 р., підставою для визнання батьківства у позовному поряд­ку і встановлення факту батьківства у тих випадках, коли дити­на була народжена від осіб, які не перебували у шлюбі між со­бою, будуть будь-які відомості, що засвідчують походження ди­тини від певної особи, зібрані згідно з вимогами ЦПК (статті 128 і 130 СК).

 

< Попередня   Наступна >