163

---

Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записа­на батьком дитини

1. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. 2. У разі доведення відсутності кровного споріднення між осо­бою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актово­го запису про її народження. 3. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. 4. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини. 5. Не має права оспорювати батьківство особа, записана бать­ком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дружини. 6. До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Можливість оспорювання батьківства передбачена ст. 56 КпШС. СК регулює питання, пов'язані з цим оспорюванням, у статтях 136—138 і 140. Ст. 56 КпШС встановлює, що особа, за­писана як батько дитини у Книзі реєстрації народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав має право оспорити вчинений запис протягом року з того часу, коли їй стало відомо або по­винно було стати відомо про цей запис.

Наведене положення треба тлумачити ширше, оскільки відповідно до смислу статті 56 КпШС особа, записана батьком дитини, може оспорити вчинений запис лише у разі смерті ма­тері дитини або позбавлення її батьківських прав. А судова практика допускає можливість оспорювання батьківства й за життя матері дитини. У першому абзаці п. 15 постанови Плену­му Верховного Суду України "Про застосування судами деяких

норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" передбачено, що згідно зі ст. 56 КпШС у судовому порядку батьківство може бу­ти оспорене як у тих випадках, коли в акті про реєстрацію на­родження дитини її батьками записані особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, так й тоді, коли батьками дитини на підставі їх спільної заяви записані особи, які не пе­ребувають у шлюбі.

Треба зазначити, що й статті 136—138 СК, встановлюючи можливість оспорювання батьківства, не пов'язують її зі смер­тю матері або позбавленням її батьківських прав. При оспорю­ванні батьківства треба довести, що особа, записана як батько дитини, насправді не є її біологічним батьком (ст. 30 ЦПК). Тя­гар доведення цього лягає на особу, яка оспорює своє бать­ківство.

Стаття, яка коментується, передбачає, що особа, яка записа­на батьком дитини, у випадках зачаття та (або) народження її у шлюбі (ст. 122 СК), реєстрації повторного шлюбу її матері (ст. 124 СК), подання спільної заяви до органу РАЦСу жінкою та чоловіком, які не перебувають у шлюбі між собою, про визнан­ня цього чоловіка батьком дитини (ст. 126 СК), подання заяви до цього органу чоловіком, який не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, про визнання себе її батьком (ст. 127 СК) має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про ви­ключення запису про нього як батька з актового запису про на­родження дитини. При цьому тягар доведення, як вже зазнача­лося, лягає на особу, яка оспорює своє батьківство. У разі до­ведення відсутності кровного споріднення між особою, яка за­писана як батько, та дитиною суд постановляє рішення про ви­ключення відомостей про особу як батька дитини з актового за­пису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Положення ч. 1 комен­тованої статті викликає зауваження. Уявляється, що при пред'явленні позову про оспорювання батьківства особа, яка записана як батько дитини (позивач), вимагає, щоб суд визнав відсутність родинних відносин між нею та дитиною, батьком якої вона записана. Предметом позову є вимога щодо визнан­ня судом відсутності зазначених правовідносин. У такому разі має місце позов про визнання. А оскільки відповідач просить суд визнати відсутність сімейних правовідносин між ним та ди­тиною, такий позов, як зазначають деякі автори, є негативним1. Відповідачем за цим позовом є дитина, батьком якої записаний позивач, а не орган РАЦСу. Інтереси дитини, до якої пред'яв­лено позов, мають представляти її мати, опікун, піклувальник, які повинні діяти від імені дитини (ст. 101 ЦПК). У разі задо­волення судом позову про оспорювання батьківства на підставі рішення суду з актового запису про народження дитини має бу­ти виключений запис про її батька.

3. Ромовська вважає, що оспорювання батьківства не може бути позовною вимогою. Однак ця помилка набула поширення і спроби виправити її поки що не дали бажаного результату2. З цим твердженням не можна погодитись. У ч. 1 статті, яка комен­тується, одним із упорядників якої була 3. Ромовська, зазначено, що особа, яка оспорює своє батьківство, може пред'явити позов про виключення запису про неї як батька з актового запису про народження дитини. У ст. 140 СК закріплене право особи, запи­саної як батько дитини, звернутися до суду з позовом про ви­ключення відомостей про неї як батька дитини з актового запи­су про її народження. Отже, у коментованій статті та у ст. 140 СК вимога про оспорювання батьківства іменується позовом.

У цивільному процесі є три види проваджень, позовне про­вадження, провадження у справах, які виникають із адміністра­тивних правовідносин, і окреме провадження.

Для позовного провадження характерна наявність спору що­до цивільного права. При цьому такий спір розуміється у ши­рокому значенні слова. Тому у позовному провадженні розгля­даються спори, що виникають із цивільних, сімейних, трудових, земельних, екологічних правовідносин.

При здійсненні провадження у справах, що виникають із адміністративних правовідносин, розглядаються спори про за­конність адміністративних актів, дій адміністративних органів і посадових осіб. При цьому суб'єкти матеріальних правовідно­син, спір між якими розглядає суд, знаходяться, як правило, у відносинах влади та підпорядкування.

При розгляді справ у порядку окремого провадження від­сутній спір про право. Метою розгляду цих справ є встановлен­ня певних юридичних фактів.

При пред'явленні вимоги про оспорювання батьківства на­явний спір, що виникає з сімейних правовідносин. При цьому особа, записана як батько дитини, вимагає, щоб суд визнав відсутність між нею та дитиною сімейних правовідносин. Тому у такому разі, як вже зазначалося, наявний негативний позов про визнання.

Як зазначено у ч. 4 статті, що коментується, оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

Згідно з ч. 5 коментованої статті не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є батьком, а також особа, яка дала згоду на штучне запліднення своєї дру­жини. Це ж положення закріплене у частинах 2 і 3 ст. 55 КлШС, а також у першому абзаці п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України".

Відповідно до ч. 6 статті, що коментується, до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька дитини з актового за­пису про її народження позовна давність не застосовується.

 

< Попередня   Наступна >