88

---

Стаття 139. Спір про материнство

1. Жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство. 2. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'яви­ти позов до жінки, яка записана матір'ю дитини, про визнання свого материнства. Оспорювання материнства не допускається у випадках, передбачених частинами другою та третьою статті 123 цього Кодексу. 3. До вимоги про визнання материнства встановлюється позов­на давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізна­лася або могла дізнатися, що є матір'ю дитини.

Відповідно до статті, що коментується, жінка, яка записана матір'ю дитини, може оспорити своє материнство. Жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, має право пред'явити позов до жінки, яка записана її матір'ю, про визнання свого материнст­ва. Уявляється, що у такому разі позов може бути задоволений, якщо жінка, яка вважає себе матір'ю дитини, надасть достатні докази походження дитина від неї. Згідно зі ст. 57 ЦПК суд мо­же призначити експертизу для встановлення материнства. Як вже зазначалося, єдиною експертизою, що дозволяє з найбільшою вірогідністю встановити походження дитини від певної особи, є генна дактилоскопія (експертиза за ДНК).

Частина 2 коментованої статті встановлює, що оспорювання материнства не допускається у разі імплантації в організм іншої жінки зародка, зачатого подружжям, і якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імплан­товано в організм його дружини. Адже у таких випадках, як і у випадках, коли не допускається оспорювання батьківства, осо­ба, яка записана матір'ю дитини, сама виявляє бажання, щоб такий запис було вчинено в органі РАЦСу, хоча знає, що вона не є матір'ю дитини. Оскільки при цьому права зазначеної осо­би не порушуються, вона не може посилатись на відсутність у неї генетичного зв'язку з дитиною як на підставу позову.

Водночас полож

ення ч. 2 статті, що коментується, уяв­ляється не зовсім точним. Адже якщо позов жінки, яка вважає себе матір'ю дитини, буде задоволене, сімейні правовідносини виникнуть між нею та дитиною, матір'ю якої вона буде визна­на. Тому відповідачем за цим позовом, як і у разі пред'явлення позову з вимогою про визнання материнства (ст. 131 СК), буде дитина. Якщо остання не досягла повноліття, від її імені брати участь у справі як її законний представник має особа, записана матір'ю дитини.

Частина 3 коментованої статті передбачає, що до вимоги про визнання материнства встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися, що вона є матір'ю дитини.

 

< Попередня   Наступна >