172

---

Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання

1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпе­чується системою державного контролю, що встановлена законом. 2. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї. 3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інте­ресів до органу опіки та піклування, інших органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. 4. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інте­ресів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

Норми права, безпосередньо присвячені правам непо­внолітніх дітей, уперше з'явилися в українському законодавстві лише з прийняттям цього Кодексу. До того права дітей розгля­далися, як правило, крізь призму правовідносин між батьками і дітьми. При цьому часто діти в силу своєї недієздатності були не самостійними носіями прав, а пасивними об'єктами батьківської турботи. Включення до СК окремих положень, присвячених правам неповнолітніх дітей, стало важливим кро­ком на шляху подолання такого підходу. З 1991 р. Україна є учасницею Конвенції про права дитини, яка стала частиною її законодавства. Норми Конвенції, що не були інкорпоровані у внутрішнє законодавство, підлягають безпосередньому застосу­ванню. У разі їх суперечності нормативним актам України за­стосовуються норми Конвенції.

Ставши учасницею Конвенції про права дитини, Україна взяла на себе низку зобов'язань щодо забезпечення прав дити­ни, згідно з якими внутрішнє законодавство нашої держави має бути приведене у відповідність із цим документом. Конвенція розглядає дитину як самостійну особистість, наділену правами і здатну тією або іншою мірою до їх самостійної реалізації та захисту. Такий самий підхід до проблеми прав дитини закріплено і в СК.

Одним із основних пр

ав дитини є її право на належне батьківське виховання. Воно забезпечується системою дер­жавного контролю, встановленою законом. Основним дер­жавним органом у цій сфері є орган опіки та піклування. Так, відповідно до ст. 55 ЦК опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також по­внолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Основні по­ложення, пов'язані з організацією, напрямами та видами діяльності органів опіки та піклування, закріплені у Правилах опіки та піклування. Питання, що стосуються опіки та піклу­вання над дітьми, регулюються також главою 19 СК (див. ко­ментарі до неї).

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо дити­ни призводить до порушення її прав. Згідно з ч. 2 статті, що ко­ментується, дитина має право противитися цьому. Уявляється, що поняття "противитися" є некоректним з погляду юридичної термінології. Воно більшою мірою відображає дії дитини, а не правові наслідки її неналежного виховання батьками. Більш слушно було б говорити про появу у дитини можливості захи­щати своє право на належне виховання у тому разі, коли бать­ки здійснюють його неналежним чином. Тим більше, що відповідно до ч. З коментованої статті дитина має право звер­нутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Жодних вікових обмежень для цього не встановлено. Звісно, важко уявити, що малолітня дитина зможе самостійно встановити контакт із ци­ми органами. Найчастіше вона повідомляє про порушення ро­дичам, сусідам, вчителям, вихователям або іншим особам, які доводять ці відомості до відома органів опіки та піклування. Після цього працівники цих органів обстежують умови життя дитини і роблять відповідні висновки. Дитина, яка досягла 14-річного віку, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.

Як свідчить практика, діти, які страждають від зловживань з боку батьків, часто не тільки не звертаються за захистом своїх прав, а й намагаються приховати такі зловживання з остраху перед батьками або побоюючись, що їх заберуть у батьків і на­правлять до дитячої установи. Тому усі посадові особи і грома­дяни, яким стало відомо про порушення прав дитини, загрозу її життю чи здоров'ю, зобов'язані негайно повідомити про це органу опіки та піклування за місцем проживання дитини.

 

< Попередня   Наступна >