125

---

Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків

1. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати са­мостійно. 2. Неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї ди­тини. 3. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну пра­вову допомогу.

Батьківські права та обов'язки неповнолітніх батьків уперше в українському законодавстві закріплені в цьому Кодексі в ок­ремій статті. Такі права й обов'язки виникають у осіб, які досяг­ли 14-річного віку (див. коментар до ст. 6), у разі народження у них дитини. Передбачені законом особливості реалізації непо­внолітніми батьками своїх батьківських прав та виконання ними батьківських обов'язків обумовлені об'єктивними причинами і спрямовані на захист прав та інтересів як дитини, так і батьків.

Частина 1 коментованої статті встановлює, що неповнолітні батьки мають такі ж права та обов'язки щодо дитини, як і по­внолітні батьки, і можуть здійснювати їх самостійно. Але це здійснення передбачає вчинення вольових дій, у тому числі тих, що пов'язані з представництвом інтересів дітей та збільшенням обсягу їх цивільної дієздатності. Здійснення права на вихован­ня дитини передбачає достатню зрілість її батька або матері. Через це, як правило, і виникають проблеми здійснення батьківських прав неповнолітніми батьками.

Треба розрізняти дві ситуації: 1) народження дитини у непо­внолітніх батьків, які перебувають у шлюбі між собою; 2) наро­дження дитини неповнолітньою жінкою, яка не перебуває у шлюбі.

У першому випадку відповідно до ст. 34 ЦК у неповнолітніх батьків виникає повна цивільна дієздатність ще з моменту реєстрації шлюбу. Тому необхідність здійснення ними батьків­ських прав і виконання батьківських обов'язкі

в у повному об­сязі не викликає сумніву.

У другому випадку питання про наділення неповнолітньої жінки, яка народила дитину поза шлюбом, і батька її дитини повною цивільною дієздатністю вирішується у встановленому законом порядку. Так, згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка записа­на матір'ю або батьком дитини. Це провадиться відповідно до рішення органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи і за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду.

З огляду на все викладене вище, треба зазначити, що ч. 2 статті, яка коментується, не можна визнати досконалою. Адже її положення не узгоджуються ні зі ст. 6 СК, ні зі статтями 31 І 32 ЦК. Зокрема, викликає подив словосполучення "непо­внолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років". Річ у тім, що згідно з зазначеними статтями неповнолітньою і є особа віком від 14 до 18 років. І лише ці особи (з 14 років і старше) можуть бути наділені повною цивільною дієздатністю у разі укладення шлюбу або народження дитини. А повна цивільна дієздатність неповнолітніх батьків є підставою для наділення їх тим же об­сягом прав та обов'язків, яким наділені й повнолітні батьки. Тому можна вважати, що ч. 2 коментованої статті не містить окремої правової норми. Вона є лише некоректним роз'яснен­ням ч. 1 цієї статті.

Окремі неясності є й у ч. З статті, що коментується. Вона встановлює, що неповнолітні батьки у суді мають право на без­оплатну правову допомогу. Як відомо, суд здійснює правосуд­дя, захищає порушені права, а не надає правову допомогу. Більше того, некоректною є вказівка на безоплатність такої до­помоги. Очевидно, мається на увазі звільнення неповнолітніх батьків від сплати державного мита при розгляді судом справ, пов'язаних із захистом прав та інтересів їх дітей. Однак Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передба­чає цього. Більше того, якщо тлумачити зазначену норму дослівно, то виходить, що неповнолітні батьки мають право на безоплатну правову допомогу в суді незалежно від того, зверта­ються вони за захистом своїх прав чи прав їх дітей.

 

< Попередня   Наступна >