178

---

Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця про­живання малолітньої дитини

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан ЇЇ здоров'я та інші обставини, що мають істотне зна­чення. 2. Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними на­поями або наркотичними засобами, може своєю аморальною по­ведінкою зашкодити розвиткові дитини. 3. Якщо суд визнав, що жоден із батьків не може створити ди­тині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органові опіки та піклування.

Як вже зазначалося, обсяг прав та обов'язків батьків не за­лежить від того, проживають вони з дитиною чи ні. Якщо бать­ки проживають окремо, питання про те, з ким із них прожива­тиме малолітня дитина, визначається угодою між ними (див. коментар до ст. 160). Коли ж батьки не можуть дійти згоди, пи­тання про те, з ким проживатиме така дитина, вирішується су­дом. При цьому він може вивчати умови життя кожного з батьків.

Як правило, вирішення спору між батьками щодо місця про­живання дитини відзначається певною складністю, оскільки ве­лике значення при цьому мають не матеріальні обставини, а почуття та емоції. Тому неможливо прийняти рішення суто ме­ханічно, зіставивши розміри житла й заробітну плату батьків. До уваги наса

мперед беруться відносини, що складаються між кожним із батьків та дитиною, прихильність останньої до ко­гось з батьків, братів і сестер, діда й баби, якщо вони прожива­ють з одним із батьків. Велике значення надається особистим і моральним якостям кожного з батьків.

Важливу роль відіграє й вік дитини. Малолітня дитина, як правило, потребує більшої материнської турботи. Передання ж батьку дитини, яка вигодовується грудним молоком, взагалі не­можливе. Однак це не означає, що суд зобов'язаний вирішува­ти спір лише на користь матері. Мати й батько мають рівні пра­ва на проживання з дитиною та її виховання. Суд при розгляді спору має виходити з врахування саме цього положення.

Як правило, до обставин, що мають істотне значення, відно­сять умови, які кожен із батьків може створити для виховання й розвитку дитини. При цьому рівень доходів не є визначаль­ним, адже дитина має право на одержання утримання від дру­гого з батьків. Більше значення має кількість часу, який кожен із батьків може приділити дитині, що найчастіше залежить від їх професії, місця й режиму роботи. Не останню роль відігра­ють й житлові умови, наприклад, можливість виділення дитині окремої кімнати для занять. Вирішальним фактором може вия­витися й сімейний стан батьків. Зокрема, доцільніше передати дитину тому з батьків, з ким проживає баба, яка зможе забез­печити догляд за нею, ніж тому з батьків, хто змушений буде помістити дитину до дитячого закладу. Навпаки, якщо після створення одним із батьків нової сім'ї у дитини складаються неприязні відносини з вітчимом або мачухою, її віддання в та­ку сім'ю небажане.

Моральними якостями обох або одного з батьків, які можуть вплинути на рішення суду, є зловживання спиртними напоями й наркотичними засобами, заняття забороненими видами діяльності (проституцією, звідництвом, жебрацтвом тощо), притягнення до кримінальної або адміністративної відповідаль­ності, нехтування своїми батьківськими обов'язками, вчинення щодо дитини дій, які можуть бути підставою для позбавлення особи батьківських прав тощо (див. коментар до ст. 164). У та­ких випадках, як зазначено у ч. 2 коментованої статті, суд не може передати дитину батьку або матері.

Після ретельного аналізу усіх перелічених обставин суд вирішує питання про передання дитини одному з батьків. При цьому другий з батьків зберігає практично усі свої правомоч­ності щодо дитини.

Якщо ж, проаналізувавши усі зазначені вище обставини, суд визнає, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути пере­дана комусь із них. При цьому визначальним моментом має бу­ти наявність споріднення між дитиною й особою, якій вона пе­редається, а також вимоги (а не просто згоди) цієї особи про передання їй дитини. Винесення судом рішення про передання дитини не батькам, а іншим родичам не впливає на обсяг батьківських прав і не звільняє батьків від обов'язків щодо ди­тини (ч. 2 ст. 141 СК).

Якщо суд дійде висновку, що дитина не може бути переда­на жодному з батьків та іншим родичам, на вимогу органу опіки та піклування він може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передан­ня її для опікування органові опіки та піклування.

 

< Попередня   Наступна >