283

---

Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одно­го з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини

1. Якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, змінить її місце про­живання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпе­ку для її життя та здоров'я. 2. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

Стаття, що коментується, передбачає наслідки порушення вимог закону або рішення суду щодо визначення місця прожи­вання малолітньої дитини (до 14 років). Так, якщо один із батьків, як правило той, хто проживає окремо від дитини, або інша особа (як родич дитини, так і стороння особа) самочинно змінить її місце проживання, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Якщо рішення суду не буде виконане зобов'язаною особою у встановлений строк добровільно, державний виконавець має вжити заходів для його примусового виконання. Таке виконан­ня судового рішення має провадитись за обов'язковою участю представника органу опіки та піклування й особи, якій пере­дається дитина, а у необхідних випадках (учинення державному виконавцю фізичної протидії особою, яка утримує дитину, вис­ловлення погроз на її адресу тощо) — за участю представника органу внутрішніх справ.

Примусове виконання рішення суду, як правило, поєднане з діями, які можуть

справляти негативний вплив на моральний та психічний стан дитини й у підсумку вступати у суперечність з її законними правами та інтересами. Тому було б доцільно за­конодавче закріпити за судами право постановляти у таких си­туаціях рішення про тимчасове поміщення дитини до виховно­го закладу, закладу соціального захисту населення тощо.

Коментована стаття передбачає також підставу неможли­вості постановлення судом рішення про повернення дитини за колишнім місцем проживання. Це реальна небезпека для її життя та здоров'я. Уявляється, що перелік таких підстав має бути розширений. Так, суд не повинен постановляти рішення про повернення дитини на колишнє місце проживання, якщо це суперечить інтересам останньої та порушує її право на на­лежне виховання. Якщо ж у процесі розгляду справи буде встановлено, що за колишнім місцем проживання дитини. Існує реальна небезпека для її життя та здоров'я, мова повин­на йти про кримінальні правовідносини та про притягнення певних осіб до кримінальної, а не до сімейно-правової відповідальності.

Частина 2 статті, що коментується, встановлює форму від­повідальності особи, яка на незаконних підставах змінила місце проживання малолітньої дитини. Така особа зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, заподіяну тому, з ким проживала дитина.

 

< Попередня   Наступна >