163

---

Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав

1. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні. 2. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін. 3. Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. 4. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, пе­реважне право перед іншими особами на передання їм дитини ма­ють, за їхньою заявою, баба та дід дитини, повнолітні брати та се­стри, інші родичі. 5. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові або іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органові опіки та піклування. 6. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, орга­нові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житло­вому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього. 7. Порядок відібрання і передання дитини встановлюється за­коном.

Частини 1 і 2 коментованої статті передбачають, що якщо дитина проживає з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд має вирішувати питання про можливість їх подальшого проживання в одному житловому приміщенні. Він може по­становити рішення про виселення того з батьків, хто позбавле­ний батьківських прав, з житлового приміщення, в якому ця особа проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що вона має інше житло, в яке може поселитися, або рішення про при­мусовий поділ житла чи його примусовий обмін. Уявляється, що зазначені наслідки можуть наставати за рішенням суду ли­ше у тому разі, коли вказана особа не має права приватної влас­ності на це житло.

ext-align: justify;">Якщо позов про позбавлення батьківських прав пред'явлено до одного з батьків, а позивачем є другий з них, суд має з'ясу­вати місце проживання останнього, залучити його до участі у справі й обговорити питання про можливість передання йому дитини.

При позбавленні одного з батьків батьківських прав суд має вирішити питання про можливість передання дитини другому з батьків, встановивши, чи відповідає це її інтересам. Для цього треба з'ясувати обставини, які, як правило, підлягають встанов­ленню під час розгляду спорів між батьками щодо місця про­живання дитини (ст. 67 КпШС; ст. 161 СК) та позовів батьків про відібрання дитини від осіб, які незаконно тримають її (ст. 68 КпШС; ст. 163 СК). При цьому суд відповідно до вимог ст. 69 КпШС і статей 155 та 163 СК має керуватися інтересами ди­тини. Розглядаючи питання про те, кому передати дитину на виховання, він повинен встановлювати моральне обличчя того з батьків, хто не позбавлений батьківських прав, прихильність до нього дитини, його матеріально-побутові та сімейні умови, а якщо ця особа має іншу сім'ю — моральне обличчя другого з подружжя і з урахуванням цього вирішувати питання про пере­дання їй дитини на виховання. Має бути також врахована дум­ка дитини, що передбачено ст. 171 СК. Проте треба зазначити, що у ній не визначено мінімального віку дитини, думку якої має враховувати суд.

При позбавленні батьківських прав одного з батьків, як вже зазначалося, за бажанням другого з них дитина може бути пе­редана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків або якщо батьки позбавлені батьківських прав, пере­важне перед іншими особами право на передання їм дитини мають її баба та дід, повнолітні брати й сестри, інші родичі, ма­чуха, вітчим. У разі, якщо дитина не може бути передана жодній з цих осіб, вона має передаватися для опікування орга­нові опіки та піклування.

Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органу опіки та піклування, зберігає за собою право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала раніше, і мо­же будь-коли повернутися до нього (частини 3—6 статті, що коментується). При постановленні рішення про передання ди­тини для опікування органам опіки та піклування, як це вип­ливає з третього абзацу п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", суд не має права визначати, до якого конкретного закладу треба передати дитину. Вирішення цього питання належить до компетенції органів опіки та піклу­вання.

 

< Попередня   Наступна >