45

---

Глава 15

Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання

Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з коментованою статтею обов'язок надавати утриман­ня неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років, покладається на батьків. Це обумовлено тим, що неповнолітні діти не здатні добувати засоби до існування, не можуть, як пра­вило, утримувати себе самі, тому що на харчування, одяг, ліку­вання та інші потреби необхідні кошти. Усім цим їх забезпечу­ють насамперед батьки.

Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття. Навіть факт укладення неповнолітньою особою шлюбу до до­сягнення нею шлюбного віку не позбавляє її права на одержан­ня утримання від батьків. Адже обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей передбачений законом. З цього ж по­ложення виходить і судова практика (див. п. 17 постанови Пле­нуму Верховного Суду України "Про застосування судами дея­ких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України). І лише після досягнення повноліття діти втрачають право на аліменти.

Водночас треба мати на увазі, що законом встановлені ви­нятки з зазначеного правила. Так, відповідно до ст. 188 СК батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і повністю забезпечує її потреби.

Крім того, у випадках, передбачених статтями 198 і 199 СК, батьки зобов'язані утримувати і своїх повнолітніх дітей.

Аліментні зобов'язання батьків і дітей поряд з аліментними зобов'язаннями подружжя належать до аліментних зобов'язань першої черги, оскільки зазначені особи

зобов'язані надавати ут­римання одне одному незалежно від наявності у них інших ро­дичів.

До аліментних зобов'язань другої черги належать зо­бов'язання щодо взаємного утримання баби, діда, внуків, бра­тів і сестер, до аліментних зобов'язань третьої черги — анало­гічні зобов'язання мачухи, вітчима, падчерки, пасинка, вихова­теля і вихованця. Причому зазначені зобов'язання можуть ви­никнути й існувати лише за наявності умов, передбачених нор­мами глави 22 СК.

Аліментні зобов'язання другої і третьої черг є додатковими (субсидіарними).

Аліментне зобов'язання щодо утримання батьками своїх не­повнолітніх дітей — це правовідношення, в силу якого батьки зобов'язані утримувати цих дітей. Підставою його виникнення є сукупність таких юридичних фактів:

1) кровне споріднення між батьками та дітьми, засвідчене у встановленому законом порядку, або інші юридичне значущі зв'язки між ними;

2) вік особи, яку батьки зобов'язані утримувати, тобто осо­би, яка має правовий статус дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 6 СК правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

У літературі висловлено думку, що рішення суду про стяг­нення аліментів входить до юридичного складу, необхідного для виникнення аліментного зобов'язання між батьками та не­повнолітніми дітьми.

Уявляється, що більш обґрунтованою й такою, що відпові­дає сімейному законодавству є думка тих авторів, які вважають, що рішення суду про присудження аліментів не треба включа­ти до складу юридичних фактів, що утворюють аліментне пра­вовідношення, оскільки воно спрямоване на захист вже існую­чого суб'єктивного права.

Водночас треба звернути увагу на ту обставину, що до юри­дичного складу, необхідного для виникнення аліментного пра­вовідношення між батьками та неповнолітньою дитиною, може входити й такий юридичний факт, як договір про утримання неповнолітньої дитини (дітей) у грошовій і (або) натуральній формі, який батьки можуть укладати між собою.

Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи розлучені. Цей обов'язок зберігається й у тому разі, коли дитина народилася у шлюбі, який згодом бу­ло визнано недійсним. Він не припиняється і у разі позбавлен­ня батьків батьківських прав (див. коментар до ч. 2 ст. 166 СК).

Обов'язок утримувати дитину — це моральне і найважли­віше правове зобов'язання батьків. У разі їх ухилення від йо­го виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. А при злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК.

 

< Попередня   Наступна >