154

---

Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утри­мувати дитину

1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. 2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто про­живає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в гро­шовій і (або) натуральній формі. 3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твер­дій грошовій сумі. 4. У разі виїзду одного з батьків за кордон на постійне прожи­вання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 5. Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиля­ються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога. По­рядок призначення цієї тимчасової державної допомоги визнача­ється Кабінетом Міністрів України.

У коментованій статті вперше у сімейному законодавстві Ук­раїни закріплена вказівка на те, що способи виконання батька­ми обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Зазначене положення відповідає одному з наведених у ч. 2 ст. 7 СК принципів сімейного права, згідно з яким сімейні від­носини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Крім того, сімейне законодавство виходить з того, що под­ружжя, батьки дитини, батьки й діти, інші члени сім'ї та роди­чі, відносини між якими регулює СК, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (див. коментар до ч. 1 ст. 9 СК).

Домовленість між батьками дитини про виконання ними їх обов'язку утримувати її може міститися у шлюбному договорі, що укладаєт

ься як особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, так і подружжям (див. коментарі до статей 92 і 93).

Шлюбним договором, зокрема, можуть бути визначені май­нові права та обов'язки подружжя як батьків. Водночас він не може зменшити обсягу прав дитини, встановлених СК, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріаль­не становище.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 СК батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про роз­мір аліментів, строки їх присудження і виплати тощо) не по­винні порушувати права дитини, встановлені СК.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

У разі невиконання одним із батьків його обов'язку за дого­вором аліменти з нього можуть стягуватись на підставі виконав­чого напису нотаріуса, що не виключає можливості стягнення їх у судовому порядку.

Договір про сплату аліментів на дитину може бути оспоре­ний одним із батьків у судовому порядку з підстав, встановле­них цивільним законодавством для визнання правочинів недій­сними (ст. 203 ЦК).

Сплата аліментів на дитину одним із батьків у грошовій фор­мі не є єдиною формою його участі в її утриманні. Закон зак­ріплює ширші можливості врегулювання аліментних відносин.

Він, зокрема, встановлює правило, згідно з яким за домовленіс­тю між батьками дитини той з них, хто проживає окремо від неї, може брати участь в утриманні дитини в грошовій і (або) натуральній формі.

Таким чином, батьки дитини визначаючи у зазначеному до­говорі способи виконання їх обов'язку утримувати її, можуть передбачати сплату аліментів у частці від заробітку (доходу) їх платника і (або) у твердій грошовій сумі, сплачуваній періодич­но чи одноразово.

За відсутності домовленості між батьками про сплату алімен­тів на дитину той з них, з ким вона проживає, має право звер­нутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. З статті, що коментується, за рішенням суду аліменти на утримання дитини мають присуджуватись у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Зазначені правила відповідають положенням, закріпленим у статтях 183 і 184 СК (див. коментарі до цих статей).

Згідно з ч. 4 коментованої статті у разі виїзду одного з бать­ків на постійне проживання до держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти стягуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На практиці це питання регулюється Порядком стягнення алімен­тів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постій­ного проживання в іноземній державі, з якою не укладено до­говір про подання правової допомоги, затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. № 1203. Відповідно до зазначеного Порядку в разі виїзду одного з батьків, який є громадянином України, на постійне місце про­живання до іноземної держави, з якою Україна не має догово­ру про надання правової допомоги, він зобов'язаний виконати аліментні зобов'язання щодо утримання дитини (дітей) до до­сягнення нею (ними) повноліття. Ці зобов'язання оформляють­ся у вигляді договору між цією особою та тим із батьків, з ким залишається дитина (діти), або опікуном, піклувальником чи договору про припинення права на аліменти на дитину (дітей) у зв'язку з переданням права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).

У разі невиконання особою, яка виїжджає за кордон, алі­ментних зобов'язань, стягнення аліментів провадиться за рі­шенням суду.

Для запобігання ухиленню батьків від виконання їх обов'яз­ку утримувати дітей до їх повноліття шляхом сплати аліментів особа, яка виїжджає на постійне проживання за кордон, разом із заявою про видачу їй паспорта громадянина України для ви­їзду за кордон або оформлення відповідної сторінки у паспорті за наявності дитини (дітей), яка залишається у нашій країні, має подавати до паспортної служби органу внутрішніх справ за,' місцем її постійного проживання в Україні договір про сплату аліментів на дитину або нотаріально засвідчену заяву про від­сутність в одержувача аліментів вимог щодо стягнення алімен­тних платежів чи копію рішення суду про сплату аліментів.

До моменту одержання паспорта зазначена особа зобов'яза­на подати до органу внутрішніх справ за місцем її постійного проживання в Україні документ, що підтверджує виконання нею аліментних зобов'язань, — нотаріально засвідчену заяву про відсутність у одержувача аліментів вимог щодо стягнення аліментних платежів (якщо така заява не подавалася раніше) або нотаріально засвідчену копію постанови державного вико­навця про закінчення виконавчого провадження (якщо стяг­нення аліментів провадилось за рішенням суду).

У разі невиконання аліментних зобов'язань на момент одер­жання паспорта до особи, яка виїжджає на постійне проживан­ня за кордон, застосовуються обмеження, передбачені законо­давством.

Навіть найретельніша регламентація обов'язку батьків утри­мувати їх дитину не виключає виникнення ситуацій, коли з якихось причин вона не одержує аліментів. У такому разі дити­ні призначається тимчасова державна допомога, порядок приз­начення якої визначається Кабінетом Міністрів України. Така допомога надається не тільки дітям осіб, які ухиляються від сплати аліментів, а й дітям тих батьків, місце проживання яких невідоме, а також тим дітям, батьки яких не мають можливості утримувати їх.

Метою призначення тимчасової державної допомоги є тим­часове утримання неповнолітньої дитини.

 

< Попередня   Наступна >