136

---

Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину

1. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на ди­тину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення алімен­тів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витра­тах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). 2. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на ди­тину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодич­но або постійно.

У ч. 1 статті, що коментується, закріплене правило, відповід­но до якого у тих випадках, коли дитина, яка знаходиться на ут­риманні батьків, страждає на тяжку хворобу, є калікою або від­чуває потребу у додаткових витратах на неї у зв'язку з розвит­ком якихось її здібностей, той з батьків, з кого присуджене стягнення аліментів, і той, до кого вимога про це не була пода­на, зобов'язані брати участь у додаткових витратах, пов'язаних з утриманням дитини.

Отже, у даному разі маються на увазі додаткові витрати, а не додаткове стягнення коштів на утримання дитини. Аліменти потрібні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови життя дитини. Однак в окремих випадках у силу особливих обставин, про які йшлося вище, потрібні крім звичайних значні додатко­ві витрати. Тому розмір стягуваних додаткових витрат має виз­начатися залежно від понесених або передбачуваних витрат.

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" також зазначено, що до участі у зумовлених особли­вими обставинами додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися лише батьки. Оскільки йдеться про понесе­ ні або передбачувані витрати, во

ни мають визначатись у твер­дій грошовій сумі.

Отже, розмір суми, стягуваної з одного з батьків, зобов'яза­ного брати участь у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими обставинами, повинен визначатися залежно від по­несених або передбачуваних витрат і не може бути визначений у частці від заробітку (доходу) платника.

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, мо­жуть бути присуджені у вигляді конкретної суми, яка підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних платежів, здій­снюваних протягом певного строку чи постійно, наприклад, у разі тривалої хвороби або каліцтва дитини.

У зв'язку з цим суд має право зобов'язати одного з батьків, як того, який сплачує аліменти, так і того, до якого вимога про їх стягнення не була подана, взяти участь як у понесених, так і у передбачуваних додаткових витратах на дитину.

У законі немає вказівки на те, що зазначені особи мають право укласти між собою договір про участь у додаткових вит­ратах на дитину, зумовлених особливими обставинами, однієї з них. Однак з урахуванням положення про можливість застосу­вання аналогії закону, закріпленого у ч. 1 ст. 10 СК, можна дій­ти висновку, що батьки вправі укласти такий договір із зазна­ченням у ньому розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на ди­тину в разі виникнення спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Визначення обставин, які можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду, який розглядає позов про визначення розміру участі одного з батьків у додаткових витра­тах на дитину, зумовлених особливими обставинами.

У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здо­ров'я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього ін­ших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини або чолові­ка, батьків, повнолітніх дітей тощо.

З урахуванням зазначених обставин, суд у своєму рішенні визначає розмір участі у твердій грошовій сумі одного з батьків у додаткових витратах на дитину, зумовлених особливими об­ставинами.

Доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що призвели до додаткових витрат на дитину, можуть бути до­кументи, які свідчать про витрати на її навчання у платному навчальному закладі, на проведення з нею додаткових занять, на придбання спеціальних інструментів, призначених для роз­витку здібностей дитини, і спеціальних допоміжних засобів, не­обхідних для дитини з вадами фізичного розвитку, висновки МСЕК, судово-медичної експертизи, довідки медичних закла­дів, а також інші документи, які підтверджують те, що дитина страждає на тяжке захворювання або їй заподіяно травму, І свідчать про необхідність у зв'язку з цим збільшення витрат на придбання ліків, спеціальний медичний і звичайний догляд за дитиною, її побутове обслуговування, санаторно-курортне ліку­вання тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину має обґрунтовуватись відповідними документами. Наприклад, витрати на додаткове харчування дитини за нормами, розробленими МОЗ, повинні підтверджуватись довідками органів місцевого самоврядування, торгівельних організацій або дирекції ринків про середні ціни на продукти харчування у період їх придбання; витрати на спе­ціальний медичний догляд — довідками медичних закладів про вартість медичних послуг; витрати на лікування, протезування, санаторно-курортне лікування — виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками і рахунками, проїзними документами тощо.

У разі зміни обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна зі сторін має право звернутися до нього з вимогою.

Позивач може зажадати збільшення суми додаткових витрат у разі погіршення його матеріального становища або стану здо­ров'я дитини. Платник, у свою чергу, може вимагати звільнен­ня його від додаткових виплат або зниження їх розміру за на­явності обставин, які дають право на це (поліпшення стану здо­ров'я дитини, погіршення матеріального становища платника тощо).

Позови про стягнення додаткових витрат на дитину можуть пред'являтися до суду за місцем проживання як позивача, так і відповідача.

Якщо вимоги про стягнення аліментів і про стягнення до­даткових витрат на дитину розглядаються судом одночасно, у його рішенні мають бути окремо визначені частка заробітку від­повідача, що належить дитині у вигляді аліментів, і сума при­суджених додаткових витрат (п. 17 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України "Про застосування судами деяких норм Ко­дексу про шлюб та сім'ю України").

 

< Попередня   Наступна >