145

---

Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови дого­вору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Ко­дексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. 2. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за до­говором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконав­чого напису нотаріуса.

У коментованій статті конкретизується один із загальних правових принципів регулювання сімейних відносин — поло­ження про те, що вони можуть бути врегульовані за домовле­ністю (договором) між їх учасниками.

Згідно з ч. 1 статті, що коментується, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, в якому визна­чити розмір та строки виплати.

За своєю правовою природою зазначений договір належить до сімейно-правових договорів, оскільки в результаті його укла­дення та виконання настають правові наслідки, передбачені нормами сімейного законодавства, — надання батьками утри­мання дитині.

Договір спрямований насамперед на добровільне виконання одним із батьків аліментного зобов'язання.

Водночас він має відповідати загальним вимогам ст. 203 ЦК, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Крім того, у разі укладення і виконання зазначеного догово­ру відповідно до ст. 8 СК застосовуються норми права розділу II книги п'ятої ЦК, що визначають положення про договір.

Правило ч. 1 коментованої статті тісно пов'язане з правила­ми, сформульованими у частинах 1 і 2 ст. 181 СК.

Так, згідно зч. 1 ст. 181 СК способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаю

ться за домовленістю між ними. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, може бра­ти участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Отже, батьки у договорі можуть передбачити сплату алімен­тів на дитину в частці від заробітку (доходу) платника; у твер­дій грошовій сумі, сплачуваній періодично або одноразово; шляхом надання майна та у грошовій формі; іншим способом, передбаченим сторонами.

Розмір аліментів визначається угодою сторін. Це означає, що він може й перевищувати суму, на яку мав би право одер­жувач аліментів, якби вони стягувалися за рішенням суду. Вод­ночас батьки не можуть визначати у договорі розмір аліментів меншим за розмір, передбачений ч. 2 ст. 182 СК, тобто меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Уявляється, що розмір аліментів, встановлений батьками у договорі, є меншим за мінімальний розмір аліментів, закріпле­ний у ч. 2 ст. 182 СК. Такий договір за рішенням суду має виз­наватись недійсним на підставі ч. 1 ст. 189 СК, ч. 1 ст. 203 і ч. 1 ст. 215 ЦК як такий, що порушує права дитини.

Закріплення у договорі положення про сплату аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в умовах високого рівня інф­ляції, характерного для нашої держави, породжує питання про їх індексацію. Тому сторони можуть включати це питання до договору з урахуванням вказівок закону (див. коментар до ч. 2 ст. 184).

У договорі обов'язково мають бути визначені строки випла­ти аліментів. Батьки можуть передбачити будь-які строки, але лише до досягнення дитиною повноліття.

Договір укладається у письмовій формі і обов'язково нотарі­ально посвідчується. Недодержання цієї умови призводить до визнання договору відповідно до правил, закріплених у ч. 4 ст. 203 і ч. 1 ст. 220 ЦК, недійсним.

Нотаріальне посвідчення необхідне тому, що договір є три­валим у часі й істотно зачіпає майнові інтереси сторін.

Нотаріальна форма уможливлює і здійснення примусового виконання за таким договором. Адже у разі невиконання одним із батьків обов'язку, передбаченого договором, аліменти можуть бути стягнені з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса у примусовому порядку з додержанням правил, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".

До договору можуть бути включені положення про зміну йо­го умов або про його припинення.

Зміна розміру аліментів, а отже, і зміна договору можлива на підставах, закріплених у ст. 192 СК (див. коментар до цієї статті).

Припинення договору можливе у зв'язку з укладенням бать­ками договору про припинення права на аліменти на дитину, переданням права власності на нерухоме майно відповідно до правил, встановлених ст. 190 СК (див. коментар до цієї статті), а також у зв'язку з закінченням строку дії договору або досяг­ненням дитиною повноліття.

Зміни до договору між батьками про сплату аліментів на ди­тину можуть вноситися протягом усього часу його існування, шляхом укладання відповідної угоди, яка має обов'язково нота­ріально посвідчуватись.

 

< Попередня   Наступна >