228

---

Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за алімен­тами

1. З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгова­ності за аліментами. 2. За позовом платника аліментів суд може повністю або час­тково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, як­що вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. 3. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборго­ваності, якщо буде встановлено, що вона виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до вико­нання особою, на користь якої присуджено аліменти.

За загальним правилом якщо розмір заборгованості за алі­ментами обчислюється державним виконавцем, а у разі виник­нення спору — судом, строк її сплати визначається у постанові державного виконавця або у рішенні суду.

Однак відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦПК суд при постановленні рішення може надати відстрочку або розстрочку його вико­нання у тих випадках, коли таке виконання ускладнюється або стає неможливим, зокрема у зв'язку з тяжким матеріальним становищем відповідача та з інших поважних причин (наприк­лад, через його хворобу, перебування у тривалому відрядженні тощо).

За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішен­ня суду або роблять це неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду або іншого органу, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку чи розстрочку або зміну способу та порядку виконання цього рі­шення (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провад­ження").

Надання відстрочки або розстрочки можливе як при вине­сенні судового рішення, так і після набрання ним чинності. Од­нак в останн

ьому разі зміна строків фіксується в окремій ухвалі суду. Причому ці дії суд може виконати незалежно від того, до чи після судового процесу виникли зазначені обставини.

Повне або часткове звільнення платника аліментів від спла­ти заборгованості провадиться лише за його позовом.

Судом така вимога може бути задоволена лише на підставах, зазначених у ч. 2 статті, що коментується, а саме: якщо забор­гованість за аліментами виникла у зв'язку з тяжкою хворобою платника або іншою обставиною, що має істотне значення (наприклад, у зв'язку з перебуванням його у лавах Збройних Сил України під час відбування ним строкової служби, з його тяжким матеріальним становищем або з іншими несприятливи­ми обставинами).

Лише за наявності зазначених умов платник аліментів може бути повністю або частково звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за ними. Питання ж про те, чи є обста­вини, на які посилається платник, істотними, вирішує суд.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче про­вадження" виконавчі листи (в тому числі й про стягнення алі­ментів) можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

На вимогу одержувача аліментів виконавчий лист видається йому на руки. У такому разі від нього залежить пред'явлення у майбутньому цього листа до виконання. Закон (ч. З коментова­ної статті) виходить з того, що якщо заборгованість за алімен­тами виникла внаслідок непред'явлення без поважної причини виконавчого листа до виконання особою, на користь якої при­суджено аліменти, суд може звільнити платника аліментів від її сплати.

 

< Попередня   Наступна >