45

---

Глава 17

Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання

Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків

1. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. 2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Відповідно до ст. 51 Конституції повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Це положення конкретизоване у ст. 172 СК, згідно з якою, до речі, піклувати­ся про своїх батьків та надавати їм допомогу повинні не тільки повнолітні, а й неповнолітні діти.

Відповідно до ч. 2 ст. 172 СК повнолітні дочка, син мають право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень. Уявляється, що це положення є неточним. Адже якщо батьки дієздатні, їх повнолітні діти не можуть бути їх законними представниками.

У більшості випадків повнолітні дочка, син надають своїм батькам матеріальну допомогу добровільно.

Положення ч. 2 ст. 7 і ч. 1 ст. 9 СК дозволяють стверджува­ти, що непрацездатні батьки, які потребують матеріальної допо­моги, можуть врегулювати відносини, пов'язані з наданням їм утримання їх повнолітніми дочкою, сином, шляхом укладення з ними договору про сплату аліментів.

У коментованій статті встановлені підстави виникнення алі­ментного зобов'язання між повнолітніми дочкою, сином та їх непрацездатними батьками, які потребують матеріальної допо­моги.

Це зобов'язан

ня належить до аліментних зобов'язань першої черги.

Зазначене аліментне зобов'язання — це правовідношення, підставою виникнення якого є сукупність таких юридичних фактів:

1) родинний зв'язок батьків і дітей або усиновлення;

2) непрацездатність батьків;

3) потреба батьків у матеріальній допомозі (одержанні алі­ментів).

Ця сукупність утворює юридичний склад, необхідний і дос­татній для виникнення аліментного зобов'язання, пов'язаного з утриманням повнолітніми дочкою, сином своїх батьків.

За відсутності хоча б одного з наведених фактів зазначене аліментне зобов'язання не виникає.

Родинний зв'язок батьків і дітей визначається за правилами, встановленими нормами глав 12 і 18 СК.

Непрацездатність одержувача аліментів встановлюється за медичними критеріями (він має бути визнаний у встановлено­му законом порядку інвалідом І, II чи III групи) або за вікови­ми ознаками (він має досягти пенсійного віку, встановленого законом).

Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необ­хідних для підтримки нормальної життєдіяльності особи. Уяв­ляється, що потреба батьків у матеріальній допомозі має визначатися відповідно до прожиткового мінімуму, встановленого за­коном. Тому з урахуванням закріпленого у ч. 1ст. 10 СК поло­ження про можливість застосування аналогії закону до сімей­них відносин, не врегульованих цим Кодексом, при визначенні потреби у матеріальній допомозі треба виходити з критеріїв, закріплених у ч. 4 ст. 75 СК.

Таким чином, батьки можуть бути визнані такими, що потребують матеріальної допомоги, у тому разі, якщо їх заро­бітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші до­ходи не відповідають прожитковому мінімуму, встановленому законом.

Потреба у матеріальній допомозі встановлюється судом за­лежно від конкретних обставин справи. Зокрема, він може взя­ти до уваги перебування батьків на утриманні державної чи гро­мадської організації, врахувати у батьків-подружжя можливості одержувати утримання одне від одного тощо.

Судова практика виходить з того, що перебування непрацез­датного подружжя, непрацездатних батьків відповідно у будин­ках інвалідів або притулках для старих саме по собі не виклю­чає потреби у матеріальній допомозі і не звільняє зобов'язаних осіб від сплати аліментів, але може бути підставою для змен­шення їх розміру (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України").

За загальним правилом якщо кошти на утримання непрацез­датних батьків, які потребують матеріальної допомоги, стягу­ються у судовому порядку, це робиться з моменту пред'явлен­ня позову. Однак у ст. 220 ЦПК з метою забезпечення непра­цездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги, від­повідними коштами встановлене правило, згідно з яким при розгляді позовів про стягнення аліментів судця у разі потреби (до вирішення справи по суті) має право прийняти ухвалу про те, хто з дітей і в якому розмірі має тимчасово надавати кошти на утримання батьків. Розмір аліментів на батьків визначається відповідно до правил, закріплених у ст. 205 СК (див. коментар до неї). Ухвала судді підлягає негайному виконанню.

Обов'язок повнолітніх дітей щодо утримання батьків, які потребують матеріальної допомоги і є непрацездатними за станом здоров'я (інвалідами І, II і III групи), зберігається про­тягом усього строку інвалідності, а щодо батьків, які потребу­ють матеріальної допомоги і є непрацездатними за віком, — до­вічно.

Не мають права на аліменти мати, батько, позбавлені бать­ківських прав за рішенням суду на підставах, встановлених ст. 164 СК, у тому разі, якщо ці права не були поновлені, оскіль­ки позбавлення батьківських прав породжує втрату всіх прав, які мати, батько мали як батьки, зокрема й права на одержан­ня аліментів (див. коментар до ст. 166).

За злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів, призначених для утримання непрацездатних батьків, вин­ні притягаються до кримінальної відповідальності за ст. 165 КК.

 

< Попередня   Наступна >