Стаття 24. Добровільність шлюбу

Сімейний кодек - Розділ ІІ (ст.21-120)
89

Стаття 24. Добровільність шлюбу

1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. 2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а та­кож з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встанов­лені статтями 38—40 цього Кодексу.

Однією з умов укладання шлюбу є взаємна згода на це жінки та чоловіка. Дана умова відповідає ч. 1 ст. 51 Конституції, згідно з якою шлюб ґрунтується на їх вільній згоді. Для досяг­нення такої згоди необхідно, щоб у зазначених осіб був намір створити сім'ю й набути прав та обов'язків подружжя. Якщо шлюб укладено жінкою та чоловіком або одним з них без тако­го наміру, він визнається за рішенням суду недійсним (див. ко­ментар до ст. 40).

З питання про правову характеристику взаємної згоди осіб, які вступають у шлюб, у юридичній літературі немає єдиної думки. Більшість авторів (А. Бєлякова, О. Іоффе, Г. Матвєєв, В. Маслов, А. Пушкін, В. Рясенцев, І. Дзера та інші) не вважа­ють зазначену згоду цивільно-правовим договором. На їх по­гляд, для виникнення шлюбу необхідний юридичний склад, елементами якого є взаємна згода осіб, які беруть шлюб, та акт його реєстрації в органах РАЦСу.

Протилежної думки дотримуються М. Антокольська та М. Кро-тов. Своє визнання зазначеної згоди цивільно-правовим дого­вором вони аргументують тим, що шлюбні відносини виника­ють з одного юридичного факту — угоди осіб, які вступають у шлюб. Акт же державної реєстрації шлюбу є частиною цієї уго­ди подібно до того, як й у випадку, коли цивільно-правовий до­говір підлягає реєстрації, форма договору є його частиною.

З таким поглядом не можна погодитися. Справді, взаємна згода осіб, які беруть шлюб, є угодою. Однак її не можна виз­нати цивільно-правовим договором. Ця уг

ода спрямована на створення сім'ї, а не на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Права та обов'язки осіб, які укла­ли шлюб, визначаються не їх угодою, а законом. Крім того, як слушно зазначають деякі автори, угода осіб, які вступають, у шлюб, передує укладанню останнього, є одним (але не єди­ним) з елементів необхідного для цього юридичного складу. Подружні відносини породжує не власне угода осіб, які бе­руть шлюб, а його державна реєстрація, що має конститутив­не (правоутворююче) значення. Це ж випливає зі змісту ч. 1 ст. 27 СК.

 

< Попередня   Наступна >