141

---

Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою

1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є ро­дичами прямої лінії споріднення. 2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які ма­ють спільну матір або спільного батька. 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. 4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а та­кож між дітьми, які були усиновлені ним. 5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усинов­лена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

У коментованій статті порівняно зі ст. 17 КпШС значно роз­ширено коло осіб, які через родинні та прирівняні до них відносини (відносини, що виникають внаслідок усиновлення) не можуть перебувати у шлюбі між собою.

Із зіставлення змісту статей 26, ЗО, 39, 40 та 41 СК випливає, що він передбачає абсолютні, тобто такі, за наявності яких шлюб обов'язково має визнаватися недійсним, й відносні, тоб­то такі, за яких суд може визнати шлюб недійсним, перешкоди його укладенню.

Абсолютними перешкодами є: 1) наявність між особами, які беруть шлюб, прямої лінії споріднення (родичами прямої лінії вважаються особи, які походять одне від одного — батьки й діти, внуки, дід, баба); 2) та обставина, що особи, які бажають укласти шлюб, є рідними (повнорідними, неповнорідними) братами й сестрами (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків, а неповнорідними — ті, які мають спільну матір або спільного батька); 3) перебування однієї або обох осіб, які беруть шлюб, в іншому неприпиненому шлюбі.

le="text-align: justify;">Відносними перешкодами є: 1) те, що особи, які бажають ук­ласти шлюб, є двоюрідними братами та сестрами, рідними дядьком та племінницею, тіткою і племінником; 2) наявність правового зв'язку між рідною дитиною усиновлювача та уси­новленою ним дитиною, а також між усиновленими дітьми (за­значеним особам може надаватися право на укладання шлюбу за рішенням суду); 3) наявність правового зв'язку між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною (згідно з ч. 5 статті, що коментується, шлюб між цими особами може бути зареєстрова­но лише у разі скасування усиновлення).

Заборона шлюбу між близькими родичами обумовлена як моральними, так і біологічними міркуваннями. Адже такі шлю­би значно підвищують імовірність передавання у спадок бага­тьох захворювань. Заборона шлюбів між рідною дитиною уси­новлювача та усиновленою ним дитиною, між усиновленими дітьми, між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною по­яснюється тим, що між усиновленою особою (а в майбутньому й між її нащадками) та усиновлювачем і його родичами за по­ходженням виникають такі самі правовідносини, як й між ро­дичами за походженням (частини 3—5 ст. 232 СК), а також мо­ральними міркуваннями.

Абсолютною перешкодою укладанню шлюбу, як випливає зі змісту ч. 3 ст. 39 СК, є також визнана судом недієздатність будь-якої з осіб, які беруть шлюб. Заборона шлюбу з недієздат­ними особами обумовлена тим, що вони не здатні усвідомлюва­ти значення своїх дій та (або) керувати ними (ст. 16 ЦК 1963 р.; ст. 39 ЦК 2003 р.). Тому такі особи не можуть дати усвідомле­ної згоди на вступ у шлюб. Якщо на момент реєстрації шлюбу особа не була визнана недієздатною, але перебувала у такому стані, за якого не могла усвідомлювати значення своїх дій, шлюб має визнаватися недійсним, оскільки при цьому відсутня одна з основних умов його укладання — добровільне усвідомлене волевиявлення, спрямоване на вступ у шлюб (ст. 24 СК). За­борона шлюбу з недієздатними особами пояснюється також турботою держави про здоров'я потомства. Адже багато психічних хвороб можуть передаватися у спадок.

Відносною перешкодою укладанню шлюбу, як випливає із зіставлення ч. 5 ст. 30 з ч. З ст. 41 СК, є приховання однією з осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, тяжкої хвороби, небезпечної для другої особи. У разі реєстрації шлюбу це може бути підставою для визнання його недійсним. Закріплення наве­деного положення у ч. 5 ст. 30 СК обумовлено турботою держа­ви про сім'ю, здоров'я другого з подружжя та (або) їх нащадків.

 

< Попередня   Наступна >