Стаття 50. Право на батьківство

Сімейний кодек - Розділ ІІ (ст.21-120)
89

Стаття 50. Право на батьківство

1. Чоловік має право на батьківство. 2. Відмова дружини від народження дитини або нездатність ЇЇ до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. 3. Позбавлення чоловіка можливості здійснення репродуктив­ної функції у зв'язку з виконанням ним конституційних, службо­вих, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому мораль­ної шкоди.

Треба розрізняти право чоловіка на батьківство як елемент його правоздатності та право чоловіка на батьківство як суб'єктивне сімейне право.

До народження дитини, батьком якої є цей чоловік, у нього є право на батьківство як елемент його сімейної правоздатності, яке входить до складу права на створення сім'ї (ст. 4 СК).

Після ж народження дитини у чоловіка її матері виникає суб'єктивне право на батьківство. Таке ж право виникає у разі встановлення батьківства, коли батько та мати дитини не пере­бувають у шлюбі між собою (див. коментарі до статей 125—128).

Правоздатність фізичної особи, як випливає зі змісту ст. 12 ЦК 1963 р. та ст. 27 ЦК 2003 р., гарантується державою. Тому позбавлення чоловіка (не лише законного) можливості здій­снення репродуктивної функції у зв'язку з виконанням ним різ­них обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо нього є підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди. Позбавлення чоловіка репродуктивної функції, як і поз­бавлення жінки цієї функції, є порушенням права на охорону (захист) здоров'я, передбаченого статтями 27 і 39 Конституції, і тому може бути, як вже зазначалося, підставою для відшкоду­вання не тільки моральної, а й матеріальної шкоди, якщо вона буде доведена (ст. 440 ЦК 1963 р.; ст. 1166 ЦК 2003 р.).

Після народження дитини у чоловіка її матері вини

кає суб'єктивне сімейне право, якому відповідають обов'язки дру­жини. Так, чоловік у разі проживання з ним дитини має право на утримання від дружини — матері дитини до досягнення ди­тиною трьох років, а за наявності у неї вад фізичного або психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років (див. коментар до ст. 86). Тому суб'єктивне право чоловіка на батьківство, як і право дружини на материнство, є не тільки сімейним особистим немайновим правом, а й суб'єктивним майновим правом. Суб'єктивне сімейне право чоловіка на батьківство, як і суб'єктивне право дружини на материнство, будучи відносним суб'єктивним сімейним правом, має абсо­лютний характер захисту від порушення з боку третіх осіб. Тре­ба зазначити, що суб'єктивне сімейне право чоловіка на батьківство, як і суб'єктивне право дружини на материнство, є водночас їх правом та обов'язком щодо одне одного та щодо дітей (див. коментарі до статей 14 і 15).

Відмова дружини від народження дитини або її нездатність до народження дитини може бути причиною розірвання шлю­бу. Однак у такому разі відсутня протиправність у поведінці дружини. Тому можливість вимагати розлучення за зазначени­ми підставами не є санкцією. При цьому настають бажані або небажані для подружжя наслідки. Водночас наявність дітей не є обов'язковою ознакою шлюбу. Тому відсутність дітей не є обов'язковою причиною розлучення (див. коментарі до статей 106, 107 і 112).

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук