139

---

Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою

1. Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 2. Договір про відчуження одним із подружжя на користь дру­гого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Вступ у шлюб не впливає на правоздатність подружжя. У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла 18 років, з додержанням вимог закону вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту цієї реєстрації (ст. 11 ЦК 1963 р.; ч. 2 ст. 34 ЦК 2003 р.). Дружина і чоловік мають пра­во розпоряджатися як майном, що належить їм на праві роздільної приватної власності, так і майном, яке є об'єктом права їх спільної сумісної власності. Тому вони можуть укла­дати між собою будь-який договір, не заборонений законом, як щодо роздільного майна кожного з них, так і щодо майна, яке є об'єктом їх права спільної сумісної власності. Так, дру­жина і чоловік можуть укласти договір про порядок користу­вання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Більшість договорів, які укладають між собою дружина і чо­ловік, мають цивільно-правовий характер і на них поширюють­ся загальні правила про дійсність таких договорів. Найчастіше укладаються договори дарування. Водночас не можна погоди­тися з думкою про те, що шлюбний договір є цивільно-право­вим договором1 (аналіз наведеної точки зору див. у коментарі до ст. 92).

У літературі дискутувалось питання про форму договору, ук­ладеного між подружжям. Була висловлена думка, що з огляду на особисто-довірчий характер сімейних відносин не треба за­стосовувати правила ЦК про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів

до договору дарування на суму понад 500 крб.2. Однак ні ЦК 1963 р., ні ЦК 2003 р., ні СК не передбача­ють такого винятку.

Водночас ч. 2. статті, що коментується, передбачає виняток із загальних правил цивільно-правового регулювання угод з приводу відчуження об'єктів права спільної сумісної власності, встановлюючи, що договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності дружини і чоловіка може бути укладений без виділу цієї частки. Це пояснюється тим, що у разі такого відчу­ження право спільної сумісної власності подружжя припи­няється і виникає право роздільної приватної власності того з них, на користь якого укладено договір про відчуження частки в праві спільної сумісної власності подружжя.

 

< Попередня   Наступна >