128

---

Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу

1. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. 2. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, як­що вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної до­помоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може нада­вати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, як­що її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу. 3. Якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до до­сягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років. 4. Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлю­бу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріаль­ної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може на­давати матеріальну допомогу.

Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.

При розірванні шлюбу на відміну від визнання його недійсним права та обов'язки подружжя не анулюються. Тому розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Той з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріаль­ної допомоги, має право на одержання аліментів від другого з подружжя, якщо той спроможний сплачувати

їх не тільки під час перебування у шлюбі, а й після його розірвання і якщо той з по­дружжя, хто вимагає аліменти, став непрацездатним до розірван­ня шлюбу або протягом одного року від дня його розірвання. От­же, для наявності аліментних зобов'язань між колишнім подруж­жям треба, щоб той з колишнього подружжя, хто вимагає алімен­ти, був непрацездатним і потребував матеріальної допомоги (до­кладніше про це див. у коментарі до ст. 75), а той з подружжя, від кого вимагають аліменти, був спроможний їх сплачувати.

Якщо подружжя перебувало у шлюбі тривалий час, той з них, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на аліменти від другого з колишнього подружжя й у тому разі, якщо він досяг пенсійного віку не пізніше, ніж через п'ять років після розірвання шлюбу. У ст. 32 КпШС не зазна­чено конкретний термін, протягом якого треба перебувати у шлюбі, щоб суд визнав його тривалість.

Частина 3 коментованої статті передбачає, що якщо на мо­мент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення вста­новленого законом пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, вона, він матимуть право на утримання після до­сягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.

Колишній з подружжя має право на утримання від другого з колишнього подружжя й тоді, коли він став інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо його інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо нього колишнього чоловіка або колишньої дружини (ч. 2 статті, що коментується). У такому разі право того з подружжя, хто став інвалідом, на утримання не виключає його права на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на підставах, передбачених статтями 440 і 440-1 ЦК 1963 р. (статті 1166 та 1167 ЦК2003 р.).

Якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із по­дружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайня­ти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, ко­лишня дружина може надавати таку допомогу. Право на утри­мання у такому разі триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу (ч. 4 коментованої статті).

Таким чином, у випадку, передбаченому зазначеною части­ною, той з колишнього подружжя, хто не здобув освіту з поваж­них причин, має право на одержання аліментів від другого з ко­лишнього подружжя, якщо він потребує матеріальної допомоги і якщо другий з колишнього подружжя має можливість її нада­вати. Факт непрацездатності того з колишнього подружжя, хто вимагає аліменти, у цьому разі встановлювати не треба.

 

< Попередня   Наступна >