160

---

Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмежен­ня його строком

1. Рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час; 2) непрацездатність того з подружжя, хто потребує матеріаль­ної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного зло­чину; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, була прихована від другого з по­дружжя при реєстрації шлюбу; 4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище та­кого, що потребує матеріальної допомоги. 2. Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти виникло після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті рішенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або об­межено його строком, якщо: 1) подружжя перебувало у шлюб­них відносинах нетривалий час; 2) непрацездатність того з по­дружжя, хто потребує матеріальної допомоги, виникла в резуль­таті вчинення ним умисного злочину; 3) непрацездатність або тяжка хвороба того з подружжя, хто потребує матеріальної до­помоги, була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу; 4) одержувач аліментів свідомо поставив себе у стано­вище такого, що потребує матеріальної допомоги. Положення цієї статті поширюються і на осіб, у яких право на аліменти ви­никло після розірвання шлюбу.

Нетривалість перебування подружжя у шлюбних відносинах може бути підставою для відмови у позові про стягнення алі­ментів тому з подружжя, хто є непрацездатним і таким, що по­требує матеріальної допомоги, або для обмеження обов'язку щодо сплати аліментів певним строком. Це положення може застосовуватися лише щодо колишнього подружжя і не може застосовуватися щодо подружжя, яке перебуває у шлюбі, оскільки невідомо, скільки часу триватиме шлюб. Нетривалість шлюбу оцінюєть

ся судом у кожному конкретному випадку. Будь-яких формальних критеріїв визначення нетривалості пере­бування у шлюбі закон не встановлює.

Пункт 2 ч. 1 статті, що коментується, передбачає, що згідно з судовим рішенням можна позбавити права на утримання або обмежити його строком того з подружжя, хто потребує ма­теріальної допомоги, непрацездатність якого виникла в резуль­таті вчинення ним умисного злочину. Наведене положення су­перечить ч. 5 ст. 75 СК, відповідно до якої той з подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з вчиненням ним умисного зло­чину, не має права на утримання.

Таким чином, згідно з ч. 5 ст. 75 той з подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку зі вчиненням ним умисного злочину, не має права на утримання, а відповідно до п. 2 ч. 1 коменто­ваної статті суд у такому разі може позбавити його права на ут­римання або обмежити його строком. Однак якщо особа не має права на утримання, позбавити її цього права або обмежити йо­го строком не можна.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті, що коментується, суд може позба­вити права на аліменти або обмежити строком їх сплату того з подружжя, хто потребує матеріальної допомоги, який приховав від другого з подружжя свою непрацездатність або тяжку хворо­бу при реєстрації шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 30 СК особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я. Якщо особа при реєстрації шлюбу приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя, їх нащадків, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним (ч. 5 ст. 30, п. З ч. 1 ст. 41 СК). Таким чином, приховання одним із подружжя при реєстрації шлюбу від другого з подружжя тяжкої хвороби або непрацездат­ності є правопорушенням. Тому суд може позбавити того з по­дружжя, хто приховав від другого з подружжя при реєстрації шлюбу свою тяжку хворобу чи непрацездатність, права на утри­мання або обмежити його строком. Тягар доказування у такому разі несе той з подружжя, до якого пред'явлено позов про спла­ту аліментів. Відповідач має довести, що другий з подружжя знав про наявність у нього тяжкої хвороби чи непрацездатнос­ті і приховав це при реєстрації шлюбу. Наявність до реєстрації шлюбу тяжкої хвороби чи непрацездатності у позивача можна довести за допомогою відповідних медичних документів. При­ховання ж ним цих фактів від другого з подружжя при реєстра­ції шлюбу практично можна довести, оскільки, як вже зазнача­лось, відповідно до ч. 1 ст. 30 СК особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я.

Суд може також своїм рішенням позбавити права на утри­мання того з подружжя, хто свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги, або обмежити йо­го право на аліменти певним строком. Тягар доказування у та­кому разі несе відповідач. Він має довести, що позивач через неповажні причини (наприклад, пияцтво, вживання наркотич­них засобів, марнотратство тощо) свідомо поставив себе у ста­новище особи, що потребує матеріальної допомоги.

У перелічених у коментованій статті випадках, за винятком випадку, передбаченого п. 2 ч. 1, суд може, але не зобов'язаний позбавити одного з подружжя права на утримання або обмежи­ти його строком. Тобто у цій статті передбачені підстави, які може врахувати суд.

 

< Попередня   Наступна >