141

---

Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утри­мання

1. Право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих об­ставин. 2. Якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду про стягнення аліментів буде продовжуватися, всі су­ми, одержані як аліменти, вважаються такими, що одержані без достатньої правової підстави, і підлягають поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки. 3. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної до­помоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну до­помогу. 4. Право одного з подружжя на утримання припиняється у ви­падках, передбачених статтями 83, 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Як правило, у подружжя у разі стягнення аліментів на ко­ристь одного з них право на їх одержання існує довічно. Воно припиняється або може бути обмежене певним строком у ви­падках, передбачених законом.

Н. Шишагіна об'єднує усі підстави припинення аліментних зобов'язань у три групи: 1) підстави, що автоматично зумовлю­ють припинення цих зобов'язань; 2) підстави, встановлені су­дом; 3) підстави, які може врахувати суд.

Відповідно до статті, що коментується, право одного з по­дружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлю­бу. У таких випадках право одного з подружжя на одержання аліментів припиняється автоматично від дня настання зазначе­них обставин. Тому якщо після припинення права на утримання виконанн

я рішення суду про стягнення аліментів буде про­довжуватися, всі суми, одержані як аліменти, вважатимуться та­кими, що одержані без достатньої правової підстави, і підляга­тимуть поверненню у повному обсязі, але не більш як за три роки.

Наведене положення коментованої статті не відзначається чіткістю. Уявляється, що наявність зазначених фактів має вста­новлюватись рішенням суду за позовом того з подружжя, з яко­го були стягнені аліменти. Для стягнення безпідставно одержа­них аліментів також має бути рішення суду. Виконання рішен­ня суду про стягнення аліментів не може бути припинене без відповідного рішення суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону Ук­раїни "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закриттю у разі прийняття судом відмови стягувача від стягнення.

Частина 3 статті, що коментується, передбачає, що право од­ного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде вста­новлено, що одержувач аліментів перестав потребувати ма­теріальної допомоги або що платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу. У таких випадках право одного з подружжя на одержання аліментів припиняється за рішенням суду.

Право одного з подружжя на утримання припиняється та­кож, якщо це утримання обмежується певним строком (ст. 83 СК), і у випадках, передбачених статтями 85, 87 і 89 СК, де йдеться про припинення права дружини і чоловіка на утриман­ня, а також про припинення права на утримання за домо­вленістю подружжя.

 

< Попередня   Наступна >