45

---

Глава 10

Шлюбний договір

Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору

1. Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. 2. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, як­що його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

Вперше інститут шлюбного контракту був передбачений За­коном України від 23 червня 1992 р. "Про внесення змін і до­повнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України", згідно з яким до КпШС було включено ст. 27-1, що передбачає мож­ливість укладання цього контракту між особами, які вступають у шлюб.

Відповідно до ч. 1 статті, що коментується, шлюбний до­говір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. У літературі питання про його правову природу є дискусійним. Одні автори (М. Антокольська, А. Іванов, І. Дзера) вважають, що цей документ є цивільно-правовим договором. Інші (О. Дзера, Т. Ариванюк) відносять шлюбний договір до сімейного права і водночас вва­жають юридичне логічним і доцільним розміщення його як са­мостійного цивільно-правового договору в новому ЦК, а потім ведуть мову про правову доцільність врегулювання відносин, пов'язаних з цим договором, нормами сімейного законодавства. Як випливає з наведеної точки зору, зазначені автори супере­чать самі собі. І. Жилінкова зазначає, що шлюбний контракт (до­говір) є єдиним подружнім договором, вступ якого в силу пов'язаний з іншим юридичним фактом — реєстрацією шлюбу. Водночас вона погоджується з М. Антокольською, яка, як вже зазначалося, відносить шлюбний договір до цивільно-правових договорів. Уявляється, що шлюбний договір за своєю природою є сімейно-правовим договором. Його суб'єктами є лише подруж­жя. Набранню чинності шлюбним договором, що рег

улює май­нові відносини подружжя, як зазначають деякі автори, має пере­дувати укладення шлюбу, тобто у цьому разі дістає вияв похідність регулювання майнових сімейних відносин від регулю­вання особистих немайнових відносин, що характерно для відно­син, які регулюються сімейним правом. Регулювання шлюбним договором шлюбних відносин між подружжям спрямоване на ви­конання завдань, передбачених у ст. 1 КпШС та ч. 2 ст. 1 СК.

Вступ же до цивільно-правового договору не залежить і не є похідним від правового регулювання особистих відносин між його учасниками. Правове регулювання відносин, що виника­ють на підставі цивільно-правових договорів, має відповідати загальним принципам цивільного законодавства, передбаченим ст. З ЦК, і не спрямоване на виконання завдань, зазначених у ст. 1 КпШС і ч. 2 ст. 1 СК.

Між членами сім'ї можуть також укладатися цивільно-пра­вові договори (наприклад, договори дарування, купівлі-продажу, позички тощо). Однак вони на відміну від шлюбного дого­вору не залежать від сімейно-правового становища учасників.

Водночас шлюбний договір є різновидом договору. Тому для його дійсності, крім спеціальних умов, передбачених главою 10 СК, необхідне додержання всіх умов дійсності угоди, передба­чених статтями 47—49, 51—53, 55—58 ЦК 1963 р., а також час­тинами 1—5 ст. 203 ЦК 2003 р.

Як вже зазначалося, згідно з ч. 1 коментованої статті шлюб­ний договір може укладатись між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Якщо у шлюб вступа­ють неповнолітні особи або одна з осіб, які одружуються, є не­повнолітньою, зазначені неповнолітні, укладаючи шлюб з до­держанням умов, передбачених статтями 22 і 23 СК, набувають повну цивільну дієздатність з моменту реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 11 ЦК 1963 р.; ч. 2 ст. 34 ЦК 2003 р.). Тому для укладання між ними шлюбного договору після реєстрації шлюбу згода на це батьків або піклувальників не потрібна (піклування при вступі у шлюб неповнолітнього припиняється). На укладання ж шлюб­ного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є не­повнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклу­вальників, засвідчена нотаріусом.

 

< Попередня   Наступна >