184

---

Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

1. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між со­бою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утри­мання відповідно до статті 76 цього Кодексу. 2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої — четвертої статті 84 та ста­тей 86 і 88 цього Кодексу. 3. Право жінки та чоловіка на утримання припиняється з підстав, встановлених пунктами 2 і 4 статті 83, статтями 85, 87 і 89 цього Кодексу.

Коментована стаття встановлює, що якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час прожива­ли однією сім'єю, на їх відносини, пов'язані з утриманням одне одного (аліментні відносини), поширюються правила ст. 76 СК. Якщо один з них став непрацездатним під час спільного проживання, щодо нього застосовуються положення ст. 76 СК, які встановлюють право колишнього подружжя на утримання після розірвання шлюбу, а також статей 84, 86 і 88 СК, що пе­редбачають право дружини на утримання під час вагітності й у разі проживання з нею дитини, право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини і право на утримання того з по­дружжя, з яким проживає дитина-інвалід.

Право фактичного подружжя на утримання припиняється на тих самих підставах, що й право на утримання жінки та чо­ловіка, які перебувають у зареєстрованому шлюбі. Стаття, що коментується, і ст. 74 СК поширюють на осіб, які не перебува­ють у шлюбі між собою, але проживають однією сім'єю, право на набуте ними за час спільного проживання майно і право на аліменти, тобто положення СК, що регулюють аналогічні відносини між особами, які перебувають у зареєстрованому шлюбі.

Як вже зазначалось, нав

едені положення суперечать прави­лам ч. 2 ст. 21 СК, які встановлюють, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виник­нення у них прав та обов'язків подружжя. Положення коменто­ваної статті та ст. 74 СК дублюють положення статей 11 і 12 КЗпШСО РРФСР про майнові права та обов'язки фактичного подружжя. КЗпШСО визнавав спільність майна фактичних чо­ловіка та дружини так само, як і зареєстрованих, та право кож­ного з них на аліменти. Для реалізації зазначеного положення треба було довести наявність спільного співжиття фактичних дружини і чоловіка, спільного господарства, прояву подружніх відносин перед третіми особами, в особистому листуванні та інших документах, а також залежно від обставин — взаємної матеріальної підтримки, спільного виховання дітей (ст. 12 КЗпШСО). Таким чином, у зазначеній статті були докладно пе­релічені ознаки фактичних шлюбних відносин. У ній зазнача­лось, що наявність таких відносин між фактичним подружжям має встановлюватись судом за ознаками фактичних обставин життя.

Стаття, що коментується, встановлює, що для застосування до відносин між фактичними дружиною та чоловіком правила ст. 76 СК, яке передбачає право колишнього подружжя на ут­римання після розірвання шлюбу, необхідно, щоб вони трива­лий час проживали однією сім'єю. Однак яким саме має бути цей строк зазначена стаття не визначає. Деякі автори вислов­люють думку, що час тривалого проживання фактичного подружжя повинен становити не менше десяти років, оскільки згідно зі ст. 76 СК колишні дружина і чоловік, яким на момент розірвання шлюбу до досягнення пенсійного віку залишилося не більш як п'ять років, матимуть право на одержання аліментів одне від одного після досягнення пенсійного віку, якщо у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років1. Однак у ст. 76 СК йдеться про право колишнього по­дружжя на аліменти лише у разі досягнення пенсійного віку. Тому це положення може застосовуватись лише до тих фактич­них дружини і чоловіка, які досягли цього віку.

При застосуванні правила коментованої статті дуже склад­ним є вирішення питання про те, як бути, якщо один з фак­тичного подружжя перебуває у зареєстрованому шлюбі. У тако­му разі за наявності юридичних фактів, передбачених статтею, що коментується, і ст. 76 СК, він зобов'язаний сплачувати аліменти другому з фактичного подружжя, а за наявності юри­дичних фактів, передбачених ст. 75 СК, — тому з подружжя, з яким він перебуває у зареєстрованому шлюбі, тобто фактично визнається можливість полігамії (багатошлюбності), що супе­речить положенню ст. 30 СК.

 

< Попередня   Наступна >