45

---

Глава 11

Припинення шлюбу

Стаття 104. Підстави припинення шлюбу

1. Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим. 2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. 3. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішен­ням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинив­ся внаслідок його смерті. 4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірван­ня шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припи­нився внаслідок його розірвання.

Під припиненням шлюбу розуміється зумовлене певними юридичними фактами припинення на майбутнє правовідносин між подружжям, які виникли з зареєстрованого дійсного шлю­бу. Припинення шлюбу відрізняється від визнання останнього недійсним тим, що воно спрямоване на майбутнє, тоді як виз­нання шлюбу недійсним має зворотну силу і припиняє правові наслідки шлюбу з моменту його укладення.

Шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя, оголошення одного з подружжя померлим, розірвання шлюбу. Зазначені підстави припинення шлюбу закріплені у статті, що коментується.

Право- та дієздатність людини припиняються з настанням її смерті — певного юридичного факту, який підтверджується довідкою лікувальної установи або показаннями свідків. При цьому реєстрація припинення шлюбу в органах РАЦСу не потрібна, реєстрації підлягає лише сам факт смерті. Ця реєс­трація провадиться відповідно до правил, передбачених статтями 169—172 КпШС, що є чинними у частині, яка не су­перечить новому СК, до прийняття спеціального закону (див. ч. 2 розділу VII), а також Правил реєстрації актів цивільного ста­ну в Україні.

Порядок та умови оголошення громадянина померлим виз­начаються цивільним законодавством. Згідно зі ст. 46 ЦК фізична особа може бути оголоше

на судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або давали підставу припускати її загибель від певного нещасного випад­ку, — протягом шести місяців.

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкрет­них обставин справи суд може оголосити фізичну особу помер­лою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Питання про оголошення громадянина померлим вирі­шується судом за місцем проживання заявника. Юридичні нас­лідки судового рішення прирівнюються до аналогічних наслідків, що настають при смерті особи. Відповідно до статті 264 ЦІІК рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації його смерті в органах РАЦСу і видачі Свідоцтва про смерть.

З моменту винесення судом рішення про оголошення грома­дянина померлим шлюб з ним вважається припиненим. Чо­ловік або дружина зазначеної особи мають право вступити у но­вий шлюб, маючи на руках рішення суду про оголошення по­мерлим колишнього чоловіка або колишньої дружини. Однак особа, оголошена померлою (якщо насправді вона жива) не має права вступати у новий шлюб незалежно від того, відомо їй чи ні про оголошення її померлою (такий шлюб може бути визна­ний недійсним).

У разі появи особи, оголошеної померлою, або виявлення місця її перебування суд згідно зі ст. 48 ЦК скасовує рішення про оголошення цієї особи померлою. У такому разі її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не пере­буває у повторному шлюбі (ст. 118 СК). При цьому жодних за­яв про поновлення шлюбу не потрібно. Орган РАЦСУ анулює актовий запис про розірвання шлюбу і відповідне Свідоцтво, видане на його підставі.

У коментованій статті зазначена ще одна підстава припинен­ня шлюбу — його розірвання. Шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волеви­явлення обох або одного з них. Ця підстава є найпоширенішою (докладніше про розірвання шлюбу див. у коментарях до на­ступних статей).

У житті трапляються випадки, коли один з подружжя поми­рає після розірвання шлюбу в суді, але до або у день набрання судовим рішенням чинності. У зв'язку з цим постає питання: що треба вважати в такому разі підставою припинення шлюбу — смерть одного з подружжя або ж розірвання шлюбу в судовому порядку? Це питання має велике практичне значення, оскільки від його вирішення залежать правові наслідки, що настають для того з подружжя, хто залишився живим. Адже якщо шлюб при­пинено внаслідок смерті одного з подружжя, то другий з по­дружжя успадкує його майно, а якщо внаслідок розірвання шлюбу в судовому порядку, то ні.

Стаття, що коментується, закріплює правове регулювання цього питання. Так, ч. З встановлює, що якщо один із подруж­жя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті. Відповідно до ЦПК судове рішення набирає чинності через десять днів після його винесення судом, якщо за цей час воно не було оскаржене чи опротестоване. Таким чином, якщо один із подружжя помирає протягом цього часу, згідно з зазначеною частиною коментованої статті шлюб вважається розірва­ним внаслідок смерті одного з подружжя і, отже, другий з по­дружжя може бути спадкоємцем першої черги після померлого. Тому можна стверджувати, що дане положення відповідає чин­ному цивільно-процесуальному законодавству. Але водночас воно не відповідає висловленому волевиявленню померлого. У цьому разі фактично спадкоємцем буде колишній чоловік або колишня дружина.

Якщо ж один із подружжя помирає у день набрання чин­ності рішенням суду про розірвання шлюбу, цілком справедли­во вважати, що останній припинився внаслідок його розірван­ня (ч. 4 статті, що коментується).

 

< Попередня   Наступна >