249

---

Стаття 106. Розірвання шлюбу державним органом реєс­трації актів цивільного стану за заявою по­дружжя, яке не має дітей

1. Подружжя, яке не має дітей, має право подати до держав­ного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірван­ня шлюбу. 2. Державний орган реєстрації актів цивільного стану виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана. 3. Шлюб розривається незалежно від наявності між подруж­жям майнового спору.

Розірвання шлюбу за взаємної згоди дружини і чоловіка у випадках, передбачених коментованою статтею, здійснюється на підставі їх заяви, поданої до органу РАЦСу, в якій має діста­вати вияв взаємна воля зазначених осіб до припинення шлюбу, а також міститись вказівка на відсутність у них дітей. Оскільки згідно зі ст. 6 СК правовий статус дитини має особа до досяг­нення нею повноліття (див. коментар до зазначеної статті), ч. 1 статті, що коментується, по суті, закріплює право на розірван­ня шлюбу в органах РАЦСу дружини і чоловіка, які не мають неповнолітніх дітей.

Частина 2 коментованої статті встановлює, що після спливу одного місяця від дня подання заяви про розірвання шлюбу ор­ган РАЦСу ухвалює постанову про це. Таке формулювання де­що неясне. Справа в тому, що Закон України "Про органи реєстрації актів громадянського стану" не передбачає такого виду документів, як постанова органу РАЦСу. У ньому зазначе­но, що орган РАЦСу реєструє акти цивільного стану (шляхом вчинення актових записів); вносить зміни, доповнення та ви­правлення до актових записів; відновлює втрачені й анулює по­вторно складені актові записи; видає громадянам свідоцтва про реєстрацію тощо. Однак у статті, що коментується, передбаче­не ухвалення постанови про розірвання шлюбу і нічого не ска­зано про необхідність реєстрації цього юридичного факту та ви­дачі відповідного свідоцтва. Тому в такій

ситуації треба засто­совувати правила ст. 181 КпШС, де зазначено, що після подан­ня подружжям заяви про розірвання шлюбу оформлення розлу­чення (вчинення актового запису про розірвання шлюбу) та ви­дача Свідоцтва про розірвання шлюбу здійснюються після спливу місячного строку від дня подання заяви.

Місячний строк встановлено для того, щоб запобігти розірванню шлюбу під впливом нетривалої сварки. У разі при­мирення дружини і чоловіка протягом цього періоду вони ма­ють право відкликати свою заяву про розлучення.

Оскільки будь-який майновий спір може розглядатися судом незалежно від наявності або відсутності шлюбу між сторонами у коментованій статті закріплено й право органу РАЦСу розри­вати шлюб незалежно від наявності або відсутності майнового спору між подружжям.

Реєстрація розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя передбачає необхідність особистої присутності при цьому кожно­го з них або письмового підтвердження згоди на розлучення того з подружжя, хто буде відсутній при реєстрації розірвання шлюбу.

Реєстрація розірвання шлюбу може бути проведена за відсутності одного з подружжя, якщо він з поважної причини (тяжка хвороба, служба в армії, довгострокове відрядження то­що) не може з'явитися до органу РАЦСу. Однак від імені цієї особи до органу РАЦСу має бути подана заява про її згоду на розлучення з проханням розірвати шлюб без неї.

Якщо дружина і чоловік з поважної причини не можуть з'явитися до органу РАЦСу для реєстрації розлучення у вста­новлений день, реєстрація на їх прохання переноситься на інший день. Строк перенесення реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року від дня подання заяви.

Якщо ж причина нез'явлення визнана неповажною (це пи­тання вирішує начальник відділу органу РАЦСу), а бажання дру­жини і чоловіка розірвати шлюб не змінилося, вони можуть по­дати до органу РАЦСу нову заяву. При цьому даний орган зно­ву призначає місячний строк для реєстрації розірвання шлюбу.

За реєстрацію розлучення обома або одним з подружжя (за домовленістю між ними) сплачується державне мито у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Після цьо­го їм видається Свідоцтво про розірвання шлюбу, а також ро­биться відповідна позначка у паспорті або іншому документі, що посвідчує особу.

 

< Попередня   Наступна >