160

---

Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом од­ного з подружжя

1. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. 2. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У судовому порядку шлюб може бути розірвано як за наяв­ності взаємної згоди на це подружжя, так і за її відсутності. Як­що розірвати шлюб бажає лише один із подружжя, він має по­дати позовну заяву до суду. У такому разі підставою для розірвання шлюбу буде судове рішення.

Справа про розірвання шлюбу розглядається, як правило, за участю обох із подружжя, навіть якщо від їх імені виступають представники. Розгляд справи за відсутності одного з подруж­жя можливий у виняткових випадках і на підставі мотивованої постанови суду. При нез'явленні дружини і чоловіка у судове засідання без поважних причин суд відкладає розгляд справи, а при їх нез'явленні після повторного виклику залишає позов без розгляду, якщо не вважає за можливе вирішити справу за наяв­ними матеріалами.

Під час розгляду справи суд зобов'язаний детально вивчити й оцінити мотиви розлучення, повно і всебічно з'ясувати фак­тичні взаємини подружжя. При цьому короткочасний розлад у сім'ї або необґрунтоване бажання обох або одного з подружжя припинити шлюбні відносини не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.

Частина 1 коментованої статті передбачає, що при розгляді справи про розірвання шлюбу суд має з'ясовувати фактичні взаємини дружини і чоловіка і вживати заходів до їх примирен­ня. Суди повинні використовувати надану їм законом мож­ливість відкладати

розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності у них неповнолітніх дітей. У межах вста­новленого ч. 4 ст. 176 ЦПК шестимісячного строку суд може повторно відкласти розгляд справи або за наявності обґрунто­ваного клопотання обох чи одного з подружжя скоротити вста­новлений для примирення строк.

Якщо після спливу встановленого судом строку подружжя помириться, провадження у справі припиняється на підставі поданої позивачем або обома сторонами заяви про відмову від позову. Коли ж після спливу наданого подружжю строку заява про припинення справи не надійшла, і сторони у судове засідання не з'явилися, суд з урахуванням правила ст. 172 ЦПК має залишити справу без розгляду на підставі ч. 4 ст. 229 ЦПК.

Розірвання шлюбу здійснюється, якщо заходи з примирення подружжя виявилися безрезультатними, обидва або один із них наполягають на розірванні шлюбу, а також якщо судом встанов­лено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, а також інтересам їх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 статті, що коментується). Для встановлення цих обставин суд повинен з'ясовувати дійсні причини позовної заяви, фактичні взаємини подружжя. При оцінці об­ставин розлучення суд може керуватися лише об'єктивними кри­теріями. Однак застосовувати їх треба не до абстрактних осіб, а до конкретної подружньої пари. Визначення ж того, як та чи інша обставина вплинула на конкретну особу, чи зможе вона після цього продовжувати сімейне життя, — це практично нездійсненне за­вдання. Крім того, дружина і чоловік не зобов'язані повідомляти  суду мотиви розлучення, а суд не може примушувати їх до цього. Це також утруднює прийняття рішення про розірвання шлюбу. Навіть якщо у суду не склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, шлюб може бути розірваний за наявності стійкого (після спливу строку для прими­рення) волевиявлення обох або одного з подружжя, спрямованого на припинення сімейних відносин.

 

< Попередня   Наступна >