148

---

Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя

1. За заявою подружжя або позовом одного з них суд може по­становити рішення про встановлення для подружжя режиму окре­мого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. 2. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлен­ня сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви од­ного з подружжя.

У СК вперше фігурує поняття "режим окремого проживан­ня подружжя". Схоже поняття "окреме проживання подружжя при фактичному припиненні шлюбу" є у КпШС. Таке прожи­вання розглядається судом як виняткова підстава для визнання майна, нажитого за час шлюбу, але під час окремого проживан­ня дружини і чоловіка при його фактичному припиненні, власністю кожного з подружжя.

Режим окремого проживання подружжя, як випливає з ч. 1 статті, що коментується, встановлюється судом у разі неможли­вості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Однак не зовсім зрозуміла практична необхідність встановлення такого режиму, а також його узгодженість із чин­ним законодавством. По-перше, Конституція закріплює віль­ний вибір місця проживання, причому незалежно від того, пе­ребуває особа в шлюбі чи ні, тобто дружина і чоловік у будь-якому разі можуть проживати як спільно, так і окремо. Це пи­тання вони вирішують за власним розсудом. По-друге, якщо дружина і чоловік не мають можливості або не бажають прожи­вати спільно, то, напевно, немає необхідності зберігати такий шлюб. При цьому вони мають звертатися до суду чи органу РАЦСу з заявою про розірвання шлюбу, а не про встановлення режиму окремого проживання.

Зі змісту ч. 2 коментованої статті випливає, що режим ок­ремого проживання подружжя встановлюється у тих випадках, коли сімейні відносини між дружиною і чоловіком втрачені, і припиняється у разі їх поновлення. Однак на відм

іну від КпШС у статті, що коментується, встановлення безпосередньо цього режиму не пов'язується з фактичним припиненням шлюбу. Тому можлива ситуація неодноразового встановлення і припинення зазначеного режиму, що може ускладнити поря­док визначення правового режиму майна, набутого за час та­кого шлюбу.

У коментованій статті не досить чітко визначені підстави та порядок встановлення і припинення режиму окремого прожи­вання подружжя. Так, підставами встановлення такого режиму визнається неможливість і небажання обох чи одного з подружжя проживати спільно. Однак це оціночні категорії. Навряд чи суд може однозначно встановити зазначені обставини.

Режим окремого проживання може встановлюватися за за­явою подружжя або за позовом одного з них.

Частина 2 статті, що коментується, передбачає два порядки припинення цього режиму — автоматичний (у разі поновлення сімейних відносин) і судовий (за рішенням суду, постановле­ним на підставі заяви одного з подружжя). Уявляється, що при­пинення режиму окремого проживання подружжя має здійсню­ватись у судовому порядку, оскільки встановлюється він рішен­ням суду.

 

< Попередня   Наступна >