178

---

Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України

1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немай­нові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. 2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немай­нові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком. 3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немай­нові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визна­ченими у ньому. 4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінни­цею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Зі змісту цієї статті випливає, що СК регулює особисті не­майнові та майнові відносини, які виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення, а також відносини, що виникають зі свояцтва (між одним з подружжя та родичами іншого з подруж­жя або між родичами обох з подружжя). Цей Кодекс регулює майнові відносини, які виникають зі свояцтва, між вітчимом, мачухою і пасинком, падчеркою (статті 268 і 270). Водночас йо­го норми не поширюються на такі відносини між іншими осо­бами, між якими існують відносини свояцтва, наприклад, між батьком дружини та матір'ю чоловіка або між братом дружини і сестрою чоловіка.

Частина 3 також передбачає, що СК регулює особисті не­майнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому. Такі відносини, як видно з розділу IV СК, можуть виникати між опікуном, піклувальником та дити­ною, над якою встановлено опіку чи піклування, а також між особою, яка уклала договір про патронат, та дитиною, переда­ною у сім'ю патронатного вихователя. Отже, СК регулює осо­бисті немайнові та майнові відно

сини, що виникають зі шлю­бу, споріднення, усиновлення, взяття дітей на виховання, а та­кож у випадках, встановлених законом (статті 268 і 270), та аліментні відносини, які виникають зі свояцтва.

Таким чином, учасниками сімейних відносин, що регулю­ються СК, є подружжя, батьки та діти, усиновлювачі й усинов­лені, мати та батько дитини, дід, баба, онук, онучка, прадід, прабаба, правнук і правнучка, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, пасинок, падчерка, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку або піклування, особа, яка уклала до­говір про патронат, та дитина, передана у сім'ю патронатного вихователя.

Згідно з ч. 4 СК не регулює сімейні відносини між дво­юрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком і племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням. На думку деяких авторів, сімейні правовідносини існують й між колишніми членами сім'ї, наприклад, між подружжям, яке розірвало шлюб (ст. 76 СК), або між вітчимом, мачухою та па­синком, падчеркою, які багато років не живуть однією сім'єю.

Стаття 2 СК, як і ст. 2 Кодексу про шлюб та сім'ю України 1969 р. (КпШС), передбачає насамперед регулювання сімейних особистих немайнових відносин, а вже потім — майнових. Аналогічне положення передбачене ст. 2 СК Російської Федерації 1995 р. Щодо співвідношення особистих немайнових та майно­вих відносин, які регулюються сімейним правом, серед на­уковців немає єдності поглядів.

Донедавна більшість фахівців з проблем сімейного права вважали, що в ньому на першому плані знаходиться регулюван­ня сімейних особистих немайнових відносин. Причому таку думку висловлювали як прибічники того, що сімейне право є самостійною галуззю права (В. Рясенцев, Г. Матвєєв, Є. Воро-жейкін, В. Яковлєв), так й ті, хто вважає, що воно є частиною, підгалуззю цивільного права1.

Нині, на погляд окремих російських авторів, зокрема М. Ан-токольської2 та Н. Єгорова3, у сімейному праві превалює регу­лювання майнових відносин. Свою думку вони обґрунтовують не тільки тим, що більшість статей СК РФ, як твердять ці на­уковці, присвячена регулюванню майнових відносин, що, як зазначає Н. Єгоров, не має істотного значення, а й тим, що особисті немайнові відносини в сім'ї регулюються державою остільки, оскільки вони тісно пов'язані з майновими відноси­нами і справляють на них певний вплив. Так, особисті немай­нові відносини, пов'язані з вихованням дітей, втягуються у сфе­ру правового регулювання насамперед тому, що вони тісно поєднані з майновими відносинами, які виникають з утриман­ня та виховання дітей, і тому зачіпають економічні інтереси суспільства, яке не в змозі взяти на себе піклування й витрати на їх утримання і виховання.

З наведеним поглядом важко погодитися тому, що майнові відносини у сім'ї виникають лише за наявності особистих не­майнових відносин і обслуговують їх. Так, між подружжям спо­чатку виникають особисті немайнові відносини, а потім — май­нові. Майнові відносини, які регулюються сімейним законодав­ством, можуть виникнути лише за наявності немайнових. Вони сприяють виконанню одного з основних завдань сімейного за­конодавства — зміцненню сім'ї. Аліментні правовідносини між батьками й дітьми сприяють належному здійсненню особистих правовідносин з виховання дітей, тобто обслуговують ці осо­бисті правовідносини, а отже, є похідними від них.

Навряд чи можна погодитись з твердженням Н. Єгорова про те, що в сімейному праві кількість норм, які регулюють осо­бисті немайнові відносини, незначна. Так, у КпШС України се­ред статей, що регулюють відносини між батьками і дітьми, 17 присвячено регулюванню особистих немайнових відносин і 18 — регулюванню майнових відносин. У СК України ЗО статей регулюють особисті немайнові відносини між батьками і дітьми, а 34 — майнові. У СК РФ 22 статті регулюють особисті немайнові відносини, а 10 — майнові відносини між батьками та дітьми. Водночас слушною є думка Н. Єгорова про те, що кількісний показник сімейних норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини, не може мати істотного зна­чення для вирішення питання про їх співвідношення у сімей­ному праві.

Треба зазначити, що особисті немайнові та майнові відноси­ни, які регулюються сімейним законодавством, мають кілька спільних ознак. Так, вони залежать від правового становища особи і характеризуються непередаваністю та невідчужуваністю прав і обов'язків. Як правило, ці відносини виникають на підставі своєрідних юридичних фактів: шлюбу, споріднення, усиновлення, встановлення опіки або піклування. Правове ре­гулювання особистих немайнових та майнових відносин спря­моване на виконання завдань, вказаних у ч. 2.

Як вже зазначалося, СК регулює також відносини, які вини­кають у зв'язку з усиновленням, опікою та піклуванням, вста­новленням патронату над дітьми. Такі відносини регулюються сімейним законодавством тому, що вони спрямовані на ство­рення й розвиток нормальних умов для виховання дітей, які за­лишилися без батьків, або таких, батьки яких з певних причин не можуть здійснювати батьківські права та обов'язки.

Водночас ст. 9 СК передбачає, що сімейні відносини можуть регулюватися договором між членами сім'ї, якщо це не супере­чить вимогам цього Кодексу, іншим законам та моральним за­садам суспільства. Однак для того, щоб такий договір регулю­вав сімейні відносини, він має бути укладений між членами сім'ї, тобто повинні існувати сімейні відносини. Договір, як правило, не може бути підставою виникнення останніх. Лише при встановленні патронату над дитиною він є самостійною підставою виникнення сімейних правовідносин (див. коментар до ст. 252). В інших випадках договір може бути підставою зміни сімейних правовідносин, але не їх виникнення. Напри­клад, шлюбний договір не може бути самостійною підставою виникнення правовідносин між подружжям. Якщо цей договір укладено до реєстрації шлюбу, він набуває чинності з моменту реєстрації останнього. Коли ж такий договір укладено між по­дружжям, він набуває чинності з моменту його посвідчення но­таріусом, тобто набуттю ним чинності передує укладення шлю­бу (див. коментар до ст. 92).

Норми КпШС, як правильно зазначено в літературі, є не ли­ше сімейно-правовими. У цьому Кодексі містяться також цивільне й адміністративно-правові та цивільно-процесуальні норми1.

Сімейний кодекс передбачає субсидіарне застосування до регулювання сімейних майнових відносин норм ЦК (див. ко­ментар до ст. 8). Він містить не тільки сімейно-, а й цивільне, адміністративно-правові та цивільно-процесуальні норми. Так, норми інституту заручин є цивільно-правовими (див. коментар до ст. 31).

Норми інституту опіки та піклування відзначаються ком­плексністю. Вони, як видно з коментарю до глави 19, мають сімейно, цивільне та адміністративно-правовий характер.

Норми інституту усиновлення мають не тільки сімейно, а й адміністративно-правовий та цивільно-процесуальний характер (див. коментар до глави 18).

 

< Попередня   Наступна >