Стаття 4. Право особи на сім'ю

Сімейний кодек - Розділ І (ст.1-20)
88

Стаття 4. Право особи на сім'ю

1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї. У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. 2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалеж­но від віку. 3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випад­ках і в порядку, встановлених законом. 4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Право фізичної особи на сім'ю закріплене також у ст. 291 ЦК. Однак на відміну від ст. 4 СК вона передбачає право на сім'ю, тобто бути її членом, а не на створення сім'ї. Відповідно до ст. 291 ЦК фізична особа має право на сім'ю незалежно від віку та стану здоров'я. Вона не може всупереч її волі бути роз­лучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом.

Коментована стаття передбачає право особи, яка досягла шлюбного віку, на створення сім'ї. Шлюбний вік для жінки встановлено у 17, а для чоловіка — у 18 років (ст. 22 СК). Суд за заявою особи, яка досягла 14 років, може своїм рішенням на­дати їй право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає інтересам зазначеної особи (ст. 23 СК).

Право на створення сім'ї є елементом сімейної правоздат­ності особи, яка досягла шлюбного віку, а не її суб'єктивним правом, оскільки йому не відповідає чийсь обов'язок. Суб'єктивному ж праву особи завжди відповідає обов'язок іншої особи або осіб.

Частина 2 передбачає, що сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Це положення відповідає поняттю сім'ї, наведеному в коментарі до ст. 3.

У ч. З зазначено, що кожна особа має право на проживання в сім'ї. Це положення відповідає ст. 51 Конституції, яка перед­бачає охорону державою сім'ї, дитинства,

материнства та батьківства. Крім того, право на проживання в сім'ї тісно пов'язане з правом на житло, передбаченим ст. 47 Конституції.

Положення ч. 4, відповідно до якого кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя, є моральною, а не право­вою нормою. Ця норма декларативна, вона не має правової санкції. Правові норми можуть лише сприяти виникненню за­значених відносин.

 

< Попередня   Наступна >