64

---

Стаття 6. Дитина

1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею по­вноліття. 2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотир­надцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

У ч. 1 коментованої статті йдеться про правовий статус ди­тини. Однак поняття цього статусу (обсягу правоздатності, дієздатності дитини та сукупності її суб'єктивних прав і обов'язків) не наводиться. На думку С. Братуся, правовий ста­тус особи охоплює конкретні встановлені законом рівні для всіх права та обов'язки. З цією думкою важко погодитися, оскільки у такому разі всі фізичні особи мали б однаковий правовий ста­тус1. У ч. 1 просто зазначається, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частина 2 залежно від віку розрізняє малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх (у віці від 14 до 18 років) дітей. Однак їх пра­вове становище не окреслене. Права дітей, які не досягли 14 років, визначені у статтях 148, 149, 160, 177, 243, 247 і 253, а дітей віком від 14 до 18 років — у статтях 152, 179, 190, 243, 247 і 253 СК (див. коментарі до цих статей). У ЦК 1963 р. немає термінів "малолітня дитина" та "неповнолітня дитина". Однак зафіксована відмінність між обсягом дієздатності осіб, які не досягли 15 років (ст. 14) і обсягом дієздатності осіб у віці від 15 до 18 років (ст. 13). У КпШС також не фігурують терміни "малолітня дитина" та "неповнолітня дитина". Однак закріплена відмінність між правовим становищем осіб, які не досягли 15 років (статті 104, 116, 123 і 131), і осіб віком від 15 до 18 років (ст. 132).

Цивільний кодекс розрізняє правове становище малолітніх, які не досягли 14 років (статті 31 і 58) та правове становище не­повнолітніх віком від 14 до 18 років (статті 32 і 59). У ньому містяться терміни "малолітня особа" (ст. 31) та "неповнолітня особа" (ст. 32).

 

< Попередня   Наступна >