138

---

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин

1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. 2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. 3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. 4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя. 5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обме­жень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального поход­ження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. 6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. 7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права ди­тини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Ук­раїні. 8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з макси­мально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. 9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. 10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий за­хист.

Коментована стаття закріплює правові норми, які регулюють сімейні відносини, а саме: норми СК та інших нормативно-правових актів. Проте вона має певний недолік. Він полягає в ігноруванні того положення, що сімейні відносини регулюються насамперед Конституцією, норми якої є нормами прямої дії (ст. 8 Конституції).

Особливе значення для регулювання сімейних відносин ма­ють норми розділу II Конституції, де зафіксовано права, с

вобо­ди та обов'язки людини і громадянина. Згідно зі ст. 24 Консти­туції громадяни мають рівні конституційні права та свободи. Ч. З цієї статті передбачає рівність прав жінки й чоловіка та її га­рантії. Вкрай важливе значення для регулювання сімейних відносин мають положення статей 51 і 52 Конституції, які вста­новлюють основні принципи регулювання сімейних відносин в Україні. Так, відповідно до ст. 51 шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, кожен із подружжя має рівні права та обов'язки у шлюбі та сім'ї, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти — піклуватися про своїх не­працездатних батьків. Згідно з цією статтею сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою. Ст. 52 Конституції передбачає рівність прав дітей незалежно від їх по­ходження, від того, народилися вони у шлюбі чи поза ним, а також переслідування за законом будь-якого насильства над ди­тиною та її експлуатації. Відповідно до ч. З ст. 52 утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, покладається на державу, яка заохочує та підтримує бла­годійницьку діяльність щодо дітей.

Важливе значення для регулювання сімейних відносин має ст. 26 Конституції, згідно з якою іноземці та особи без грома­дянства, що перебувають в Україні на законних підставах, ко­ристуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. У захисті сімейних прав важливу роль відіграють ст. 55, яка передбачає право гро­мадян на судовий захист, і ст. 56 Конституції, що закріплює право громадян на відшкодування за рахунок держави або ор­ганів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шко­ди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повнова­жень. Для захисту сімейних, як й інших, прав істотне значення має положення ст. 124 Конституції, відповідно до якого юрис­дикція судів поширюється на всі правовідносини, що виника­ють у державі. Більшість положень зазначених норм Консти­туції розвинуті та конкретизовані в окремих статтях СК.

Для регулювання сімейних відносин в Україні велике зна­чення мають Конвенція про права дитини та Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок. Деякі положення цих документів дістали відображення в окремих статтях СК. Проте ними не вичерпується перелік нормативних актів, що регулюють сімейні відносини. Так, Законом України від 11 січня 2000 р. "Про внесення змін до де­яких законодавчих актів України з питань реєстрації актів гро­мадянського стану" внесено зміни до глави 26 КпШС "Реєстрація зміни імені, по батькові та прізвища" та до Зако­ну України від 24 грудня 1993 р. "Про органи реєстрації актів громадянського стану". При цьому треба враховувати, що згідно з ч. 2 розділу VII "Прикінцеві положення" СК розділ V "Акти громадянського стану" КпШС зберігає свою чинність у частині, що не суперечить СК, до прийняття спеціального за­кону. Тому Закон України від 11 січня 2000 р. діятиме й після набрання чинності СК.

Важливе значення для регулювання сімейних відносин між батьками та дітьми мають Закон України від 11 липня 2001 р. "Про дошкільну освіту" та Закон України від 23 травня 1991 р. "Про освіту" в редакції Закону від 23 березня 1996 р. Під час регулювання майнових сімейних відносин у субсидіарному по­рядку можуть застосовуватися норми ЦК (див. коментар до ст. 8). Для правильного та однакового застосування норм сімейно­го, як й інших галузей, права велике значення мають постано­ви Пленуму Верховного Суду України, наприклад, постанова від 12 червня 1998 р. № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України".

Водночас, як вже зазначалося, сімейні відносини можуть бу­ти врегульовані договором між їх учасниками, що є дійсним, якщо він не суперечить нормам права та моральним засадам суспільства.

Однак не всі сімейні відносини регулюються нормами пра­ва. Так, побудова цих відносин на любові та повазі, довірі між членами сім'ї не може забезпечуватися правовими нормами. Вони можуть лише сприяти розвитку цих відносин. Зазначені відносини регулюються нормами моралі. Тому відповідно до ч. З коментованої статті сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зо­ру інтересів їх учасників та суспільства. При регулюванні сімейних відносин інтереси їх учасників можна враховувати лише у тому разі, якщо вони не суперечать нормам моралі та інтересам суспільства. Окремі учасники сімейних відносин мо­жуть узгоджувати свої інтереси шляхом укладання між собою договорів.

Частини 4—10 встановлюють принципи регулювання сімей­них відносин. Так, положення ч. 4 відповідають ч. 1 ст. 32 Кон­ституції, ч. 5 — ст. 24 Конституції та ст. 2 Конвенції про права дитини, ч. 6 — ст. 51 Конституції та ст. 1 Декларації про за­гальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок, частини 7 і 8 — статтям 51 і 52 Конституції та статтям З, 9, 18 та іншим Конвенції про права дитини, ч. 10 — ст. 55 Конституції. Принципи регулювання сімейних відносин, закріплені у частинах 4—10 коментованої статті, дістали закріплення і роз­виток у конкретних статтях СК. Так, положення про рівність прав жінки та чоловіка у шлюбі й сім'ї втілено у статтях, які ре­гулюють особисті немайнові та майнові відносини між подруж­жям, а положення про регулювання сімейних відносин з мак­симально можливим врахуванням інтересів дитини та непрацездатних членів сім'ї — у статтях, що регулюють особисті немай­нові та майнові відносини між батьками і дітьми.

 

< Попередня   Наступна >