181

---

Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інте­ресів до органу опіки та піклування. 2. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до вико­нання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінте­ресована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу. 3. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не поз­бавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. У разі звернення з позовом до суду припиняється виконання рішення органу опіки та піклування. 4. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у ви­хованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та понов­лення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання йо­го недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. 5. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у ре­зультаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. 6. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклу­вання, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтере­сам дитини.

Як вже зазначалося, сімейні права, як правило, захищають­ся у судовому порядку (див. коментар до ст. 18). Водночас у де­яких випадках здійснення та захист цих прав тісно пов'язані з захистом інтересів матері та дитини. Адже,

як підкреслює Є. Ворожейкін, здійснення і захист прав та інтересів цих осіб істотно зачіпають суспільний інтерес1. Тому, як зазначають де­які автори, однією з особливостей захисту сімейних прав є участь у цьому органів опіки та піклування.

Так, органи опіки та піклування можуть вирішувати спір між батьками щодо прізвища дитини (ч. З ст. 145 СК). Згідно з ч. З ст. 152 СК дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Органи опіки та піклування можуть- вирішувати спори щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто про­живає окремо від неї (ч. 1 ст. 158 СК).

Відповідно до ч. 2 ст. 170 СК у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідоми­ти прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав (див. коментар до ст. 170).

Згідно зі ст. 186 СК орган опіки та піклування перевіряє цільове витрачання аліментів, що стягуються на утримання неповнолітньої дитини (див. коментар до цієї статті), здійсню­ють нагляд за дотриманням прав усиновлених дітей, які про­живають в Україні (див. коментар до ст. 235), беруть участь у захисті сімейних прав та інтересів у випадках, передбачених статтями 246 і 258 СК (див. коментарі до цих статей). Органи опіки та піклування надають також допомогу у захисті сімей­них прав та інтересів (див., наприклад, коментарі до статей 165 і 240).

Рішення органів опіки та піклування, як зазначено у ч. 2 ко­ментованої статті, є обов'язковим до виконання, якщо протя­гом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 170 СК, — негайне відібрання дитини від батьків, якщо існує загроза для її життя або здоров'я (див. коментар до ч. 2 ст. 170).

Захист сімейних прав органами опіки та піклування є адміністративним порядком захисту. Ст. 124 Конституції вста­новлює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідно­сини, які виникають у державі. Тому адміністративний порядок захисту є спеціальним порядком захисту, який застосовується у випадках, прямо передбачених законом (ст. 6 ЦК 1963 р.; ст. 17 ЦК 2003 р.).

Згідно зі ст. 124 Конституції ч. З коментованої статті перед­бачає, що звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. Положення про підвідомчість усіх спорів, пов'язаних з захистом прав та свобод громадян, та необов'язковість досудового порядку їх розгляду підкреслено у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні право­суддя". У другому абзаці ч. З коментованої статті зазначено, що у разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

У разі розгляду судом спорів, пов'язаних зі здійсненням батьківських прав та обов'язків по вихованню дітей (про визна­чення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, надання права на побачення з дитиною ма­тері або батьку, позбавлених батьківських прав, відібрання ди­тини у особи, яка незаконно утримує її, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення або визнання його недійсним), обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Він здійснює обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною або брати участь в її вихованні, та подає суду відповідний письмовий висновок.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклу­вання, якщо він недостатньо обґрунтований і суперечить інте­ресам дитини. Ч. 4 ст. 15 ЦПК передбачає, що при обстеженні та оцінці доказів, встановленні обставин справи та постанов-ленні рішення суд є незалежним від висновків органів влади, експертиз та окремих осіб. Як випливає зі змісту ст. 60 ЦПК, незгода суду має бути вмотивована у його рішенні або ухвалі.

Правила опіки та піклування передбачають також випадки участі органів опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Так, відповідно до п. 1.7 цього документа зазначені органи вирішують питання про встановлення опіки та піклу­вання. Вони дають дозвіл опікунові на укладання угод, що ви­ходять за межі побутових, від імені опікуваного, а піклувальни­ку — давати згоду на укладання таких угод підопічним (п. 4.7 Правил). Органи опіки та піклування здійснюють контроль за діяльністю опікунів та піклувальників (пункт 4.14 Правил). Опікуни та піклувальники подають щороку, не пізніше 1 люто­го, до органів опіки та піклування звіт про свою діяльність за минулий рік, пов’язану із захистом прав та інтересів підопічних. Після припинення опіки та піклування опікуни (піклувальни­ки) подають загальні звіти про свою діяльність (п. 4.11 Правил). Дії опікунів (піклувальників) можуть бути оскаржені будь-якою особою, у тому числі й підопічним, до органів опіки та піклу­вання за місцем проживання підопічного (п. 4.13 Правил). Ор­гани опіки та піклування можуть за своєю Ініціативою на підставі клопотань підопічних, державних або громадських ор­ганізацій, а також згідно з обґрунтованими заявами будь-яких осіб звільнити опікуна або піклувальника від виконання покла­дених на нього обов'язків, якщо буде встановлено, що вони не відповідають своєму призначенню або належним чином не ви­конують своїх обов'язків (п. 5.2 Правил).

 

< Попередня   Наступна >