118

---

Стаття 363. Протокол про порушення митних правил

Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, складає протокол. Протокол про порушення митних правил повинен містити такі дані: 1) дату і місце його складення; 2) посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; 3) необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; 4) місце, час вчинення та суть порушення митних правил; 5) посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає відповідальність за таке порушення; 6) прізвища та адреси свідків, якщо вони є; 7) відомості щодо товарів, транспортних засобів, документів, вилучених згідно із статтею 377 цього Кодексу; 8) інші необхідні для вирішення справи відомості. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала. Якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, протокол підписується і цією особою, а за наявності свідків - і свідками. Якщо особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, відмовляється підписати протокол, до протоколу вноситься відповідний запис. Особа, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, має право дати пояснення та висловити зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу. Власноручно викладені цією особою пояснення додаються до протоколу, про що до протоколу вноситься відповідний запис із зазначенням кількості аркушів, на яких подано такі пояснення. У разі складення протоколу особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, роз'яснюються її права, передбачені статтею 366 цього Кодексу, про що до протоколу вноситься відмітка, яка підписується цією особою. У разі потреби в протоколі зазначаються також місце та час розгляду с

прави про порушення митних правил. Протокол складається у двох примірниках, один з яких вручається під розписку особі, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил. У разі відмови особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, одержати примірник протоколу до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується особою, що склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого зазначений примірник надсилається цій особі за повідомленою нею або наявною в митному органі адресою (місце проживання або фактичного перебування). Протокол вважається врученим, навіть якщо особа, яка вчинила порушення митних правил і притягується до відповідальності, не перебувала за повідомленою нею адресою або місце проживання чи фактичного перебування було названо нею неправильно. Протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби та документи, зазначені в протоколі, передаються до митного органу, в зоні якого виявлено порушення митних правил.

В статті міститься перелік обов’язкових реквізитів протоколу, без яких він не має доказового значення чи його можна оскаржити.

Протокол про порушення митних правил займає провідне місце в числі засобів, за допомогою яких встановлюються фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку посадові особи митних органів встановлюють наявність чи відсутність митного правопорушення, вину особи в його вчиненні та інші обставини, що вказуються у ст. 280 КпАП України i мають значення для правильного розв’язання справи. Така позицiя законодавця вимагає вiд посадових осiб, якi складають протокол, суворо дотримуватися порядку його оформлення.

Протокол про порушення митних правил є об’єктивованим відображенням акту порушення справи про митне правопорушення і слугує підставою для подальшого провадження в справі про порушення митних правил. Проте, деякі науковці справедливо розглядають протокол не тільки як акт порушення справи, але і як завершальний етап його розслідування, з’ясовування всіх фактичних обставин правопорушення, особи порушника і доказ його винності.

Протокол складається у кожному випадку виявлення порушення митних правил, він є єдиною формою документу, в якому фіксується факт вчинення порушення митних правил, ніякого іншого документу про прийняття до провадження митними органами не оформляється. Від того, наскільки грамотно, змістовно і умотивовано складений протокол, залежить якість розгляду справи про порушення митних правил, правильність розгляду справи по суті й обгрунтованість застосування адміністративного стягнення.

Протокол про порушення митних правил - це комплексне джерело доказової iнформацiї. Однак він набуває значення доказу в таких випадках, коли: по-перше, протокол складений уповноваженою на те посадовою особою митних органів; по-друге, складений не пізніше термінів, передбачених для накладення адміністративного стягнення; по-третє, зміст протоколу відповідає усім вимогам, передбаченим коментованою статтею.

Немає необхідності зупинятися на всіх перерахованих вище реквізитах, тому що вони детально розглянуті в науково-практичних коментарях КпАП України й у ряді робіт інших авторів. У коментованій статті слід детальніше розглянути ті моменти, що є найбільш важливими із погляду доказового значення протоколу.

Особливе доказове значення має та частина протоколу, в якій міститься вказівка про сутність обвинувачення і посилання на конкретну статтю МК України, що порушена. У цій частині протоколу формулюється обвинувачення. Тому однією з найважливіших частин протоколу є його описова частина, яка містить інформацію про місце, час скоєння та сутність порушення митних правил. Описова частина протоколу на практиці досить часто виглядає найбільш уразливо. При формуванні описової частини протоколу слід виходити з того, що відносна лаконічність інформації, яка в ній міститься, про сутність митного правопорушення повинна в той же час давати чітке уявлення про характер скоєного діяння, яке підпадає під ознаки відповідної статті МК України. Вона повинна бути конкретною, точною, об’єктивною, а також стислою, але з вичерпною повнотою розкривати характер правопорушення. Саме тому в цій частині протоколу необхідно більш детально описувати сутність правопорушення, а саме: місце та точний час скоєння, як, коли, яким способом, при яких умовах воно було виявлено, тобто деталі, фрагменти неправомірних дій (бездіяльності) особи, що притягається до відповідальності.

Безумовно, при складанні протоколу необхідно точно вказувати дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (П.І.Б., посада, юридична та фактична адреса, телефон). Як правило, особа правопорушника встановлюється на підставі документів, що посвідчують особу (паспорт, військовий квиток, посвідчення водія тощо). Неприпустимо записувати в протоколі прізвище порушника тільки з його слів, тому що можливі випадки, коли порушники з метою уникнення відповідальності можуть назвати прізвища й адреси відомих їм громадян.

У протоколі повинні бути точно зазначені прізвище, ім’я по батькові свідків правопорушення, якщо вони є. Відомості про цих осіб, зафіксовані в протоколі, а також отримана від них інформація виконують функції доказів у справі і є умовою її вирішення в точній відповідності з законом.

У протоколі необхідно вказати такі дані:

-найменування та індивідуальні ознаки предметів, що є безпосередніми об’єктами порушення митних правил, їх кількість та вага, вартість, а також кількість однорідних з ними предметів, які пропущені, прийняті або повернуті;

-найменування затриманих предметів із спеціально виготовленими тайниками, їх індивідуальні ознаки, кількість, вартість;

-найменування транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил, їх індивідуальні ознаки;

-найменування затриманих документів, необхідних для розгляду справи (ВМД, провізна відомість, товарно-транспортні документи, контракти та інше);

-предмети, транспортні засоби, вилучені з метою забезпечення стягнення штрафів, їх індивідуальні ознаки, кількість, вага, вартість.

Також у протоколі необхідно зробити наступні записи:

-на якій мові велась бесіда з особою, відносно якої складено протокол, якщо ця особа не володіє українською мовою; ким був перекладений зміст протоколу на зрозумілу правопорушнику мову, і якщо перекладачем - то його прізвище, ім’я та по батькові, адреса та місце роботи;

-про те, що особі, стосовно якої складено протокол, відомо про час та місце розгляду справи, а також що вона одержала копію протоколу.

Протокол про порушення митних правил обов’язково підписується посадовою особою, яка його склала, якщо при складанні протоколу була присутня особа, яка притягається до відповідальності, протокол підписується і цією особою, а при наявності свідків він може бути підписаний також і цими особами.

Якщо ж особа, яка притягається до відповідальності, відмовилась від підпису, то про це повинен бути зроблений спеціальний запис, фіксація цього факту з вказівкою свідків не потрібна. Підпис особи у протоколі не говорить про визнання нею своєї вини, це означає лише одне: вона ознайомилася зі змістом протоколу, і він їй відомий.

Як відзначено вище, протокол повинен бути складений об’єктивно. Не можна приписувати особі такі дії, яких вона не вчиняла. У той же час посадові особи, що складають протокол, зобов’язані забезпечити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість скористатися правами, що йому гарантовані законом (ст. 366). Ці процесуальні права повинні бути їй роз’яснені, про що в протоколі робиться спеціальна відмітка.

Особа, яка притягається до відповідальності має право ознайомитися зі змістом складеного протоколу. Це дозволяє йому, по-перше дізнатись, за вчинення якого конкретного проступку та на підставі якої статті МК України вона притягається до відповідальності, і, по-друге, надати свої пояснення з приводу обставин, що зазначені в протоколі.

Особа, щодо якої складено протокол має право власноручно записати свої зауваження щодо змісту протоколу, а також письмово викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.

Відсутність у протоколах підписів про роз’яснення особам, які притягаються до відповідальності, відсутність позначки про наявність чи відсутність зауважень, про вручення копій протоколів можуть бути підставою для оскарження рішень прийнятих за результатами розгляду цих справ.

Слід відмітити, що протокол про порушення митних правил складається у двох примірниках, перший з яких залишається в справах митного органу, другий вручається під розписку особі, щодо якої складено протокол.

Якщо власник предметів, які є безпосередніми об’єктами порушення митних правил, не встановлений, копія протоколу може бути вручена іншим зацікавленим особам (капітану корабля, начальнику поїзда та ін.). Реквізити бланку протоколу, які передбачені для відомостей про місце та час розгляду справи, в цих випадках не заповнюються.

До протоколу про порушення митних правил можуть бути доданi фотознiмки, матерiали звукозапису та вiдеозапису, плани, схеми, вiдбитки тощо. Фотографiї, схеми, малюнки, креслення - це iлюстрацiї, що пояснюють змiст протоколу, а в сукупностi своїй становлять складову його частину.

Слід визнати, що протокол про порушення митних правил слугує не тільки підтвердженням факту порушення справи, а й виступає досить важливим джерелом інформації про обставини скоєного правопорушення.

При складанні протоколу про порушення митних правил можливо проведення наступних дій: опитування осіб про порушення митних правил, адміністративне затримання, витребування документів, проведення митних обстежень, вилучення предметів, транспортних засобів та документів.

 

< Попередня   Наступна >