Головна Науково-практичні коментарі Митний кодекс Глава 57 (ст.329-355) Стаття 334. Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу

Стаття 334. Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу

Митний кодекс - Глава 57 (ст.329-355)
164

Стаття 334. Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу

Відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств – до десяти неоподатковуваних доходів громадян.

У статті, що коментується, важливим є встановлення складу адміністративного проступку.

Об’єктом даного правопорушення є відносини, які складаються у сфері здійснення державними органами митної справи, зокрема, відносини, що пов’язані із організацією і здійсненням митного контролю.

Статті 43 і 78 цього Кодексу визначили тривалість перебування під митним контролем і митним оформленням, а частина 2 статті 53 цього Кодексу вказала, що митні органи мають право у примусовому порядку зупиняти і повертати в зони митного контролю транспортні засоби та громадян, які без дозволу митних органів увійшли із зони митного контролю на митну територію України, а також морські та річкові судна, які без дозволу митних органів вийшли з зони митного контролю за межі митної території України і не перебувають у територіальних водах інших держав.

Об’єктивну сторону цього правопорушення складають такі ознаки: протиправність, діяння у формі дії та час вчинення.

Протиправність проявляється у вчиненні дії, яка порушує правила встановлені у статтях 43 і 78 цього Кодексу.

Протиправне діяння проявляється у вчиненні активної дії – відправлення транспортного засобу. Під терміном “відправлення” відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови, виданого в Києві в 2001 році, слід розуміти дію за значенням “відправити”. Ця дія відбувається без дозволу митного органу. Вказаний Словник розк

риває термін “дозвіл”. Це – згода, що дає право на здійснення чого-небудь. Таким чином, відправлення транспортного засобу – це дія яка відбувається без згоди митного органу. Пункт 40 статті 1 цього Кодексу визначає наступне визначення поняття “транспортні засоби”. Транспортні засоби – це будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. А відповідно до частини 2 статті 12 цього Кодексу митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Час вчинення цього правопорушення, має важливе значення для встановлення складу адміністративного проступку, оскільки в диспозиції норми статті 334 цього Кодексу вказується факт перебування транспортного засобу під митним контролем. Стаття 43 визначає тривалість перебування під митним контролем та час, коли митний контроль закінчується.

Товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.

Митний контроль закінчується:

У разі ввезення на митну територію України – після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

У разі вивезення за межі митної території України – після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Суб’єктами цього правопорушення є громадяни і посадові особи підприємств. Відповідно до пункту 4 статті 1 цього Кодексу громадяни – це фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Відповідно до статті 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. А стаття 16 цього Кодексу вказує, що іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Посадовими особами підприємств, відповідно до пункту 30 статті 1 цього Кодексу є керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов’язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку.

Суб’єктивну сторону цього правопорушення складає вина у формі умислу. Відповідно до статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Особа знає, що відправлення без дозволу митного органу транспортного засобу, що перебуває під митним контролем є протиправним і діє таким чином, то вона вчиняє це умисно.

Санкція норми викладеної у статті 334 цього Кодексу передбачає застосування каральної санкції у вигляді штрафу. Штраф як адміністративне стягнення передбачений статтею 27 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак, характерним для цієї норми є те, що її санкція, вказуючи на розмір штрафу, вказує гранично можливі межі застосування цього адміністративного стягнення. Так наприклад вказується “…до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян…” Розмір штрафу залежить від розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і визначається особою, яка застосовує адміністративне стягнення.

Використовується розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який встановлено Указом Президента України від 21.11.95р. № 1082/95 “Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 року №519”. Пунктом 1 цього Указу з 1 жовтня 1995 року установлено неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі 1700 тисяч карбованців на місяць, тобто на теперішній час 17 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 386 цього Кодексу справи про порушення митних правил, передбачені статтею 334 цього Кодексу, розглядаються митними органами.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук