91

---

Стаття 103. Призначення покарання

1. При призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, пе­редбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи не­повнолітнього. 2. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у виді позбавлення волі не може пере­вищувати п'ятнадцяти років.

 

1. Особливості призначення покарання неповнолітнім викликані насампе­ред тим, що стосовно цих осіб на перше місце висувається мета виправлен­ня. Тому ч. 1 ст. 103 КК встановлює, що крім загальних засад призначення покарання (див. коментар до статей 65-67 КК), суд при призначенні пока­рання неповнолітньому повинен враховувати певні особливості: 1) умови його життя та виховання; 2) вплив дорослих; 3) рівень розвитку; 4) інші особливості особи неповнолітнього.

2. Врахування вікових особливостей неповнолітнього вимагає встанов­лення не тільки того, що особа формально досягла віку кримінальної відпо­відальності, а й з'ясування всіх індивідуальних психофізичних властивос­тей неповнолітніх певного віку. У зв'язку з цим практика йде шляхом ви­ключення кримінальної відповідальності та покарання щодо тих не­повнолітніх, які хоч і досягли віку, з якого встановлена кримінальна відповідальність, проте відстають (не у зв'язку з психічним захворюванням) у розумовому розвитку від того рівня, що є типовим для цього віку і визна­чає можливість усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого. Саме тому загальні засади призначення покарання щодо неповнолітніх застосовуються з урахуванням специфіки рівня їхнього вікового психофізичного розвитку.

Можливість відносно легко (порівняно з дорослими) змінювати спря­мованість формування особи підлітка пояснює і загальний напрям

ок у призначенні їм покарання — його пом'якшення. Саме це визначає вчинен­ня злочину неповнолітнім обставиною, що пом'якшує покарання (п. З ч. 1 ст. 66 КК).

Практика однозначно йде шляхом найчастішого застосування до не­повнолітніх пільгових інститутів кримінального права, наприклад, призна­чення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК).

3. Призначення неповнолітньому покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків ґрунтується на положеннях, закріплених у статтях 70 та 71 КК з урахуванням особливостей, передбачених у статтях 99-102 КК (див. коментар до цих статей). Особливістю призначення неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків позбавлення волі відповідно до ч. 2 ст. 103 КК є те, що покарання у цьому випадку не може перевищувати п'ят­надцяти років позбавлення волі.

 

< Попередня   Наступна >