240

---

Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

 

1. Ефективність звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечує не тільки належним чином організований контроль за пове­дінкою засуджених, а й застосування до них додаткових покарань. Від­повідно до ст. 77 КК суд, у разі звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням, може призначити підсудне одне чи кілька додаткових пока­рань у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, ран­гу, чину або кваліфікаційного класу. Призначення додаткового покарання повинне бути мотивоване судом. Отже, при застосуванні цього виду звільнення від відбування покарання закон виключає можливість призна­чення лише одного додаткового покарання — конфіскації майна. Але тут потрібно уточнити. Відомо, що будь-яке додаткове покарання, в тому числі і конфіскацію майна, суд, керуючись положеннями ст. 65 КК завжди при­значає додатково до основної міри покарання, а не до інших заходів кри­мінально-правового реагування. Тому у випадку призначення судом кон­фіскації майна звільнення такого засудженого від відбування основного по­карання з випробуванням неможливе.

2. Аналіз статей 75, 77 і п. 1 ст. 89 КК дає можливість зробити однознач­ний висновок про те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням стосується тільки призначеної судом основної міри покарання. Призначені судом додаткові покарання підлягають реальному і самостійному виконанню про що свідчит

ь і порівняльне тлумачення тексту ст. 77 КК і п. 1 ст. 89 КК.

Звільнення від відбування призначених згідно зі ст. 77 КК додаткових покарань можливе лише відповідно до закону про амністію.

3. Треба мати на увазі, що призначення додаткових покарань згідно зі ст. 77 не звільняє суд від необхідності керуватися положеннями відповідних статей Загальної частини КК, що регулюють порядок, межі і особливості призначення додаткових покарань.

Так, призначаючи штраф як додаткове покарання, суд зобов'язаний вра­хувати положення частин 2 і 3 ст. 53 КК про те, що його призначення мож­ливе лише тоді, коли воно спеціально передбачене в санкції відповідної статті КК, а його розмір повинен визначатися залежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину і з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При призначенні додаткового покарання у виді позбавлення права займа­ти певні посади або займатися певною діяльністю суду необхідно врахову­вати положення ст. 55 КК, яка передбачає можливість призначення цього додаткового покарання в межах від одного до трьох років і навіть у випад­ку, коли воно не передбачене в санкції відповідної статті Особливої части­ни КК. При цьому строк додаткового покарання у разі застосування ст. 77 КК обчислюється з моменту набрання вироком законної сили.

Призначення додаткового покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу зобов'язує суд приймати рішення виходячи з положення ст. 54 КК про можливість його за­стосування лише до осіб, що вчинили тяжкий чи особливо тяжкий злочин (пункти 4 і 5 ст. 12 КК).

 

< Попередня   Наступна >