211

---

Стаття 76. Обов'язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням

1. У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд мо­же покласти на засудженого такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; 3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; 4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконав­чої системи; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворюван­ня, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. 2. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засудже­них військовослужбовців — командирами військових частин.

 

1. У випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого один або кілька обов'язків, вичерпний пе­релік яких передбачено в ч. 1 ст. 76. Покладання інших обов'язків, будь-яке доповнення до покладених обов'язків або звільнення засудженого від вико­нання обов'язку законом не передбачено. Обов'язки, покладені на засудже­ного, повинні виконуватися ним тільки протягом іспитового строку.

2. Закон надає право суду покласти на засудженого такі обов'язки:

попросити публічно або в іншій формі (письмово чи усно) пробачення у потерпілого, що означає якоюсь мірою компенсувати заподіяну йому мо­ральну шкоду. Покладання цього обов'язку несе в собі певний вплив ви­правного характеру і корисне при засудженні за менш тяжкі злочини, особ­ливо проти здоров'я, честі, гідності, проти громадського порядку, мораль­ності тощо. (Про поняття «потерпілий» див. коментар до ст. 46 КК);

gn: justify;">не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу орга­ну кримінально-виконавчої системи. Покладання цього обов'язку означає заборону судом самовільно, без дозволу кримінально-виконавчого органу виїжджати за межі України на постійне проживання. Мотиви і мета такого виїзду до уваги не беруться;

повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання. Покладання цього обов'язку зобов'язує засудженого невідкладно повідомляти кримінально-виконавчий орган про зміну мисця проживання, роботи або навчання з обов'язковим повідомлен­ням адреси нового місця проживання, а у випадку працевлаштування — і нового місця роботи чи навчання. Чітке виконання цього обов'язку дис­циплінує засудженого і потрібне для обліку таких осіб і належного контро­лю за їхньою поведінкою за новим місцем проживання;

періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Покладання такого обов'язку означає періодичну явку до відповідного кримінально-виконавчого органу за місцем проживання для реєстрації. Періодичність такої явки визначає контролюючий орган, а зако­нодавче це питання має бути вирішене в новому ВТК. Такий обов'язок є складовою частиною випробування, він дисциплінує засуджених і водночас полегшує здійснення контролю за їхньою поведінкою;

пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. На відміну від інших обов'язків — це спеціальний вид, тому що покласти такий обов'язок суд має право тільки на особу, щодо якої документально доведено, що вона страж­дає на одну чи декілька вказаних хвороб і потребує відповідного лікуван­ня. На практиці щодо осіб, які страждають алкоголізмом чи наркоманією, суди вимагають висновок медичної комісії, а для осіб, хворих на венеричні хвороби, проказу, вірус імунодефіциту людини, туберкульоз та інші, що становлять небезпеку для людей, достатньо наявності документа профіль­ного медичного закладу чи лікарні з висновком про діагноз і необхідність лікування. Покладення такого обов'язку передбачає проходження повного курсу лікування.

Необхідність покладення такого обов'язку зумовлена як метою виправ­лення засуджених і запобігання новим правопорушенням, так і потребує по­передження хвороб, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб. Тому покладення такого обов'язку можливе і щодо осіб, які вчинили злочин, не пов'язаний з їхнім захворюванням.

3. Текст ч. 2 ст. 76 КК свідчить про те, що контроль за поведінкою звільнених від відбування покарання з випробуванням здійснюють органи виконання покарань (кримінально-виконавчі інспекції) за місцем проживан­ня засуджених, а засуджених військовослужбовців — командири військових частин, начальники військових установ або військових навчальних закладів (див. ч. 1 ст. 114' ВТК України). Такий контроль повинен відповідати ос­новним принципам Європейської конвенції «Про нагляд за умовно засудже­ними або умовно звільненими правопорушниками» (ст. 1 ч. І) від ЗО лис­топада 1964 р. (дата приєднання України 22 вересня 1995 р.) (Бюлетень міністерства юстиції. — 2001. — № 4. — С. 394).

За своїм змістом контроль включає, по-перше, облік таких засуджених;

по-друге, нагляд за виконанням покладених на них судом обов'язків; по-третє, нагляд за їхньою поведінкою в суспільстві й побуті. Все це потребує реєстрації вчинених ними правопорушень та застосованих до них адміністративних стягнень, відповідних профілактичних бесід, в окремих ви­падках допомоги у вирішенні питання працевлаштування та інших заходів для забезпечення їхньої соціальної реабілітації.

 

< Попередня   Наступна >