Стаття 56. Громадські роботи

Загальна частина - Розділ X (ст.50-64)
82

Стаття 56. Громадські роботи

1. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільне корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. 2. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двох­сот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. 3. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійно­го віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

 

1. Громадські роботи є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК), яке поля­гає в примусовому притягненні засудженого протягом строку, встановлено­го вироком суду, до суспільно-корисних робіт, що виконуються ним безоплатно (без оплати його праці) у вільний від основної роботи або на­вчання час, і вид яких визначають органи місцевого самоврядування.

2. Громадські роботи мають примусовий характер (ч. 1 ст. 50 КК), оскільки призначаються вироком суду, яким особа зобов'язується виконува­ти ті роботи, вид і характер яких визначаються органом місцевого самовря­дування без урахування бажання засудженого і ухилення від яких тягне за собою відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК. Проте громадські роботи не мож­на розглядати як примусову працю, оскільки вони виконуються особою на підставі вироку суду (ч. З ст. 43 Конституції України).

3. Характер громадських робіт може бути різним: прибирання вулиць, сміття, благоустрій населених пунктів, ремонт будинків, споруд, доріг, ко­мунікацій, вантажно-розвантажувальні, сільськогосподарські роботи тощо. При притягненні засудженого до громадських робіт може враховуватися йо­го професія, спеціальність, кваліфікація (наприклад, слюсар-сантехнік може використовуватися для ремонту відповідного його спеціальності обладнан­ня). Особа може так

ож залучатися до виконання і некваліфікованих, у то­му числі трудомістких, робіт (прибирання сміття, розчищення доріг та ву­лиць від снігу тощо).

4. Громадські роботи мають безоплатний характер і здійснюються засуд­женим без оплати його праці (ч. 1 ст. 56 КК). Оскільки зазначені роботи особа виконує не за умовами трудового договору, а на підставі вироку суду, то час їх виконання не зараховується до трудового стажу засудженого. На­дання засудженому щорічної чергової відпустки за основним місцем роботи не припиняє виконання вироку і покарання у виді громадських робіт (ч. 2 ст. -82'° Виправно-трудового кодексу (далі — ВТК).

5. Громадські роботи є строковим видом покарання: вони обчислюються б годинах і у відповідності до ч. 2 ст. 56 КК призначаються на строк (у ме­жах) від шістдесяти до двохсот сорока годин. Закон не тільки визначає мінімальні і максимальні межі цього виду покарання, а й встановлює: а) час його відбування — вільний від основної роботи або навчання засудженого (ч. 1 ст. 56 КК); б) максимальну кількість годин на день, протягом яких за­суджений зобов'язаний виконувати (відбувати) громадські роботи — не більше чотирьох годин (ч. 2 ст. 56 КК).

Вільним від основної роботи або навчання визнається час, що зали­шається після робочого дня чи навчального процесу, за винятком нічного часу (з 22.00 до 6.00), протягом якого відповідно до законодавства особа має право на відпочинок. Вільними від роботи чи навчання є також вихідні та святкові дні. Оскільки громадські роботи виконуються у вільний від основ­ної роботи чи навчання час, вони відбуваються, як правило, за місцем про­живання засудженого (у тому ж районі, місті). Непрацюючі працездатні осо­би можуть залучатися до таких робіт у будь-який час, проте також за місцем їх проживання і не більше чотирьох годин на день.

6. Громадські роботи призначаються у випадках, коли це основне пока­рання передбачене в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуд­жується винний (ч. 4 ст. 52 КК), за винятком їх призначення в порядку пе­реходу до іншого, більш м'якого виду основного покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК (див. коментар до ст. 69 КК).

Застосування громадських робіт можливе також при заміні штрафу у ви­падках неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК) та при заміні покарання або невідбутої його частини на підставі ст. 82, ч. 4 ст. 83, статей 85—87 КК.

7. Відповідно до ч. З ст. 56 КК громадські роботи не можуть бути при­значені чотирьом категоріям засуджених: а) особам, визнаним інвалідами першої або другої групи; б) вагітним жінкам; в) особам, які досягли пенсійного віку; г) військовослужбовцям строкової служби. Зазначений стан особи (наприклад, інвалідність) чи її вік (наприклад, пенсійний) встановлю­ються на момент постановлення судом вироку.

8. Якщо після винесення вироку засуджений до громадських робіт виз­наний інвалідом першої або другої групи, досяг пенсійного віку, а засудже­на до цього покарання жінка стала вагітною, то за поданням кримінально-виконавчої інспекції такі особи звільняються судом від відбування (усього строку) або подальшого відбування (частини строку) цього покарання (ч. З ст. 8210 ВТК).

9. Засуджені до громадських робіт не підлягають звільненню від відбу­вання цього покарання з випробуванням (ст. 75 КК), умовно-достроковому звільненню від подальшого його відбування (ст. 81 КК). Невідбута частина цього покарання не може бути замінена іншим, більш м'яким видом пока­рання (ст. 82 КК), а повне або часткове звільнення від відбування громадсь­ких робіт можливе лише на підставі статей 84—87 КК.

10. Покарання у виді громадських робіт може бути призначене не­повнолітньому з додержанням вимог ч. 1 ст. 100 КК (див. коментар до ст. 100 КК).

11. Порядок та умови виконання (відбування) покарання у виді громадсь­ких робіт регулюються Розділом ІІІ-Б ВТК.

12. Ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт має наслідком відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук