78

---

Стаття 57. Виправні роботи

1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від ше­сти місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахуван­ня в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. 2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних ор­ганів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. 3. Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку су­ду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян за один місяць виправних робіт.

 

1. Виправні роботи є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК), відповідно до якого на засудженого протягом строку, визначеного вироком суду: а) покла­дається обов'язок працювати за місцем його роботи; б) встановлюється за­борона на звільнення за власним бажанням і зміну місця роботи; в) заборо­няється виїзд за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; г) у примусовому порядку провадяться щомісячні відрахування із суми заробітку в доход держави (ст. 98 ВТК).

2. Виправні роботи призначаються судом і відбуваються засудженим тільки за місцем його роботи на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Тому судам, як правило, не слід признача­ти виправні роботи особам, що вчинили злочини, пов'язані з виконанням ними службових або професійних обов'язків, оскільки залишення винного на тій же роботі (посаді) може призвести до послабле

ння запобіжного впли­ву цього покарання (Збірник... — С. 97).

3. Виправні роботи належать до числа строкових видів покарань і можуть бути призначені судом на строк від шести місяців до двох років. Проте час щорічної чергової відпустки, наданої засудженому відповідно до трудового законодавства, не зараховується в строк покарання (ч. 2 ст. 95 ВТК). Відповідно до ч. З ст. 95 ВТК суд може включити (зарахувати) час відбу­вання покарання у виді виправних робіт у загальний трудовий стаж засуд­женого в порядку, передбаченому ст. 414' КПК. При цьому слід враховува­ти, що зарахування строку покарання у трудовий стаж здійснюється за кло­потанням засудженого, залежить від його поведінки та ставлення до праці в процесі відбування покарання і є правом, а не обов'язком суду.

4. Обов'язковим елементом покарання у виді виправних робіт є утриман­ня (відрахування) із суми заробітку засудженого, які провадяться у прибу­ток держави в розмірі, встановленому вироком суду, у межах від десяти до двадцяти відсотків. Ці відрахування провадяться за кожний відпрацьований засудженим місяць (щомісячно) при виплаті заробітної плати з усієї суми заробітку, незалежно від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами. Порядок провадження утримань із заробітку встановлений ст. 98 ВТК.

5. Виправні роботи призначаються у випадках, коли це основне покаран­ня передбачене в санкції статті Особливої частини КК (ч. 4 ст. 52 КК), за винятком їх призначення в порядку переходу до іншого, більш м'якого ви­ду основного покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК (див. коментар до ст. 69 КК).

6. При призначенні виправних робіт за два чи більше злочинів, які вхо­дять у сукупність (ст. 70 КК) або за кількома вироками (ст. 71 КК), скла­данню підлягають лише строки цього покарання, а розміри відрахувань із заробітку не складаються, а обчислюються за кожний злочин (за кожним ви­роком) самостійно (див. коментар до ч. 2 ст. 72 КК).

7. Виправні роботи належать до числа загальних (універсальних) видів покарань і по суті можуть бути призначені будь-якому суб'єкту злочину, за винятком тих осіб, вичерпний перелік яких наведений у ч. 2 ст. 57 КК. До них, зокрема, належать: 1) вагітні жінки; 2) жінки, що перебувають у відпустці по догляду за дитиною; 3) непрацездатні особи; 4) особи, які не досягли шістнадцятирічного віку; 5) особи, що досягли пенсійного віку;

6) військовослужбовці; 7) працівники правоохоронних органів; 8) нотаріуси;

9) судді; 10) прокурори; 11) адвокати; 12) державні службовці; 13) службові особи органів місцевого самоврядування. При цьому закон враховує стан особи (наприклад, вагітність, непрацездатність), її вік (наприклад, пенсійний), службове, професійне становище підсудного (наприклад, працівник правоохоронного органу, адвокат) на момент постановлення ви­року суду. Тому, якщо на час винесення судом вироку підсудний вже не обіймає колишню посаду чи не виконує зазначені в ч. 2 ст. 57 КК професійні обов'язки (наприклад, звільнений з органів місцевого самоврядування або позбавлений свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю), то при­значення такого покарання, як виправні роботи, не виключається.

8. Виправні роботи не тільки призначаються, а й можуть виконуватися лише працездатними особами (ч. 2 ст. 57 КК). Тому відповідно до ч. З ст. 57 КК особам, що стали непрацездатними після постановлення вироку, суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції (ч. 2 ст. 96 ВТК) може замінити призначені виправні роботи штрафом із розрахунку: три неоподат­ковуваних мінімуми доходів громадян за один місяць виправних робіт. Та­ка заміна здійснюється в порядку, передбаченому ст. 410 КПК.

9. Якщо після постановлення вироку засуджений досяг пенсійного віку або жінка, засуджена до виправних робіт, стала вагітною, то за поданням кримінально-виконавчої інспекції такі особи звільняються судом від відбу­вання (від усього строку) або подальшого відбування (від невідбутої части­ни строку) виправних робіт (ч. З ст. 96 ВТК).

10. Покарання у виді виправних робіт застосовується також у випадках:

а) заміни штрафу при неможливості його сплати на підставі ч. 4 ст. 53 КК;

б) заміни покарання або невідбутої його частини на підставі ст. 82, ч. 4 ст. 83, статей 85-87 КК.

11. Особа, засуджена до виправних робіт, може бути умовно-достроково (ст. 81 КК) або достроково (статті 84—87 КК, ч. З ст. 96 ВТК) звільнена від їх відбування.

12. Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому у віці від 16-ти до 18-ти років із дотриманням вимог частин 2 та 3 ст. 100 КК (див. коментар до ст. 100 КК).

13. Порядок та умови виконання (відбування) покарання у виді виправ­них робіт регулюються Розділом VI ВТК.

14. Ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт має наслідком відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК.

 

< Попередня   Наступна >