109

---

Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк

1. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. 2. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадця­ти років.

 

1. Позбавлення волі є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК), відповідно до якого засуджений ізолюється від суспільства шляхом поміщення його на строк, встановлений вироком суду, в спеціальну кримінально-виконавчу установу. При відбуванні цього покарання засуджений обмежується в праві вільного пересування, виборі місця проживання і роботи, в спілкуванні зі своїми близькими, використанні свого часу; його життя та діяльність підпо­рядковується режиму відбування покарання тощо.

2. Позбавлення волі відбувається засудженим у виправно-трудових уста­новах, вид яких і відповідний режим визначаються Державним департамен­том України з питань виконання покарань (статті 12, 19 ВТК).

3. Позбавлення волі належить до загальних (універсальних) покарань і може бути призначене будь-якій особі, за винятком тих обмежень, що вста­новлені для застосування цього покарання щодо неповнолітніх (див. комен­тар до ст. 102 КК).

4. Позбавлення волі є покаранням строковим і відповідно до ч. 2 ст. 63 КК може бути призначене в межах (на строк) від одного до п'ятнадцяти років.

5. Покарання у виді позбавлення волі може бути призначене судом лише в тому випадку, якщо воно передбачене в санкції статті Особливої частини КК, за якою засуджується винний. Якщо така санкція є альтернативною і у неї поряд із позбавленням волі передбачені інші, менш суворі види пока­рань, то призначення судом позбавлення волі повинне бути обов'язково мо­тивоване у вироку (ч. 2 ст. 334 КПК).

ustify;">6. Покарання у виді позбавлення волі не може бути призначене в поряд­ку переходу до іншого, більш м'якого виду покарання на підставі ч. 1 ст. 69 КК, оскільки більш суворе порівняно з ним довічне позбавлення волі (ст. 64 КК) у всіх випадках фігурує в санкціях статей Особливої частини КК в альтернативі з позбавленням волі на певний строк. Тому на підставі ч. 1 ст. 69 КК можливе лише призначення позбавлення волі нижче від най­нижчої межі, встановленої для цього виду покарання в конкретній санкції (див. коментар до ст. 69 КК).

7. Застосування позбавлення волі як більш м'якого покарання можливе лише на підставі ч. 2 ст. 87 КК, коли актом про помилування здійснюється заміна призначеного судом довічного позбавлення волі (ст. 64 КК) покаран­ням, передбаченим ст. 63 КК, на строк не менше двадцяти п'яти років (див. коментар до статей 64 та 87 КК).

8. Призначене судом покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років може бути замінене військовослужбовцям покаранням у виді службових обмежень (див. коментар до ч. 1 ст. 58 КК) або у виді три­мання в дисциплінарному батальйоні (див. коментар до ч. 1 ст. 62 КК). Заміна позбавлення волі або невідбутої його частини більш м'яким видом покарання можлива і при застосуванні ст. 82, ч. 4 ст. 83, статей 85—87 КК.

9. Особа, засуджена до позбавлення волі, може бути звільнена від його відбування: а) з випробуванням (статті 75, 79 КК); 6) умовно-достроково (ст. 81 КК); в) достроково (статті 83—87 КК).

10. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітнім із дотриманням вимог ст. 102 КК (див. коментар до ст. 102 КК).

11. Порядок та умови відбування (виконання) покарання у виді позбав­лення волі регулюються Розділом III ВТК.

12. За злісну непокору вимогам адміністрації виправної установи, а також за дії, що дезорганізують роботу такої установи, особа, засуджена до позбав­лення волі, може бути притягнута до відповідальності за статтями 391 або 392 КК. Ухилення від відбування покарання у виді позбавлення волі має наслідком відповідальність за ч. З ст. 390 КК, а втеча з місця позбавлен­ня волі — за ст. 393 КК.

 

< Попередня   Наступна >