64

---

Стаття 442. Геноцид

1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або частко­вого знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної гру­пи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяж­ких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахова­них на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонароджен­ня чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, — карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. 2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів — караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.

 

1. Безпосередній об'єкт злочину — безпека існування національних, етнічних, расових і релігійних груп.

2. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується як діяння, спря­моване на повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, ра­сової чи релігійної групи шляхом: 1) позбавлення життя членів такої групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне або часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі; 5) насиль­ницької передачі дітей з однієї групи в іншу. Аналогічне визначення гено­циду передбачене в «Конвенції про запобігання злочину геноциду та пока­рання за нього» від 9 грудня 1948 р., а також у ст. 6 Римського Статуту міжнародного кримінального суду.

3. Позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи — це умисне вбивство всіх або окремих членів групи, вчинене у зв'яз­ку з належністю потерпілого до такої групи, спричинене такою нале

жністю. Такий само зв'язок характеризує заподіяння членам такої групи тяжких тілесних ушкоджень. Про ознаки умисного вбивства і тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до статей 115 та 121 КК, які в цих випадках квалі­фікації злочину додатково не застосовуються.

4. Створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне або частко­ве їг фізичне знищення, може полягати у позбавленні групи продуктів харчу­вання чи інших життєво важливих засобів існування, обмеженні або позбав­ленні медичної допомоги, створенні небезпечних для життя екологічних умов, насильницькому переселенні в непридатні для проживання місця тощо.

5. Скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі — це на­сильницька стерилізація, кастрація або контрацепція, заборона шлюбних со­юзів між членами однієї групи, примушування до аборту або створення життєвих умов, які сприяють збільшенню кількості вимушених абортів тощо.

6. Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу означає їх передачу в іншу національну, етнічну, расову чи релігійну групу, вчинену всупереч волі батьків або осіб, які їх замінюють, і поєднану із застосуванням фізич­ного або психічного насильства.

7. Кваліфікація геноциду не залежить від того, вчинений він у мирний чи . у воєнний час.

8. Цей злочин вважається закінченим', у перших двох формах — із момен­ту настання наслідків у вигляді відповідно біологічної смерті та тяжких тілесних ушкоджень, а в інших формах — коли вчинені зазначені діяння. Однак у будь-якому випадку розв'язання цього питання не залежить від то­го, чи настали фактично наслідки у вигляді знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої.

9. Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 2 ст. 442 КК, характери­зують альтернативні дії: 1) публічні заклики до геноциду, 2) виготовлення матеріалів із закликами до геноциду, 3) розповсюдження таких матеріалів.

Публічними визнаються заклики, які повідомляються багатьом особам у їх присутності або із застосуванням технічних засобів масового інформуван­ня (наприклад, виступ по радіо чи телебаченню).

Під матеріалами слід розуміти будь-які матеріальні носії інформації: друко­вану і рукописну продукцію, аудіо- і відеокасети, дискети, лазерні диски тощо,

Поняттям ^виготовленням охоплюються первинне створення матеріалів, внесення змін до них, а також їх розмноження для розповсюдження.

Розповсюдження матеріалів — будь-яке їх відчуження іншим особам або розміщення для самостійного ознайомлення з ними (наприклад, розклею­вання листівок і плакатів, розміщення в Інтернеті).

10. Цей злочин вважається закінченим, коли вчинена будь-яка із зазначе­них у ч. 2 ст. 442 КК дій.

11. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Для виготовлення матеріалів обов'язкова мета їх роз­повсюдження.

12. Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

 

< Попередня   Наступна >