143

---

Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони пред­ставляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень — карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

 

1. Безпосередній об'єкт цього злочину — нормальні міжнародні відноси­ни, що необхідні для співробітництва між державами. Додатковим обов'яз­ковим об'єктом є життя людини.

2. Потерпілим від цього злочину може бути лише представник іноземної держави або інша особа, яка має міжнародний захист.

Такий захист передбачений міжнародним правом, зокрема «Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжна­родним захистом, у тому числі дипломатичних агентів» від 14 грудня 1973 р. Відповідно до цієї Конвенції особами, що користуються міжнародним захис­том, визнаються: 1) глава держави, у тому числі кожний член колегіального органу, який виконує функції глави держави згідно з конституцією відповідної держави, глава уряду чи міністр закордонних справ, який пере­буває в іноземній державі, а також члени його сім'ї, які його супроводжують; 2) будь-який представник чи службова особа держави, чи будь-яка службо­ва особа, чи інший агент міжурядової міжнародної організації, який на той час, коли проти нього, його офіційних приміщень, його житлового приміщен­ня чи його транспортних засобів було вчинено злочин, має право згідно з міжнародним правом на спеціальний захист від будь-якого нападу на його особу, свободу і гідність, а також члени його сім'ї, що проживають з ним.

Для встановлення кола осіб, які мають м

іжнародний захист, також мають значення: «Конвенція про привілеї та імунітети 00Н» від 13 лютого 1946 р., «Генеральна угода про привілеї та імунітети Ради Європи» від 2 ве­ресня 1949 р., «Віденська конвенція про дипломатичні зносини» від 18 квіт­ня 1961 р., «Віденська конвенція про консульські зносини» від 24 квітня 1963 р., «Конвенція про спеціальні місії» від 16 грудня 1969 р., «Конвенція про представництво держав у їх відносинах з міжнародними організаціями універсального характеру» від 14 березня 1975 р., «Конвенція про охорону персоналу Організації Об'єднаних Націй та пов'язаного з нею персоналу» від 15 грудня 1994 р. та інші міжнародно-правові документи.

3. Об'єктивну сторону цього злочину утворять вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжна­родний захист.

Про ознаки умисного вбивства див. коментар до ст. 115 КК, яка при кваліфікації цього злочину додатково не застосовується.

4. Злочин вважається закінченим, коли вчинено замах на вбивство пред­ставника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист. Наприклад, таким є момент здійснення з метою вбивства пострілу із вогне­пальної зброї, який був невлучним; дій з використанням вибухового при­строю, який не спрацював, тощо. Тобто йдеться про дії, безпосередньо спря­мовані на позбавлення життя зазначеної особи. Про поняття «замах на зло­чин» див. ст. 15 КК і коментар до неї.

5. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується умислом і аль­тернативною метою: 1) впливу на характер діяльності особи, яка має міжна­родний захист; 2) впливу на діяльність держави чи організацій, які особа представляє; 3) провокації війни; 4) провокації міжнародних ускладнень (зриву міждержавних переговорів, розірвання дипломатичних чи консульсь­ких стосунків або окремих угод тощо). За відсутності такої мети діяння осо­би кваліфікується як злочин проти життя особи, передбачений ст. 115 КК (закінчений або незакінчений).

6. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-річного віку.

 

< Попередня   Наступна >