Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ ХХ (ст.436-447) Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

Особлива частина - Розділ ХХ (ст.436-447)
157

Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

1. Напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжна­родний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з ме­тою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи ор­ганізацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжна­родних ускладнень — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 2. Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, — карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

 

1. Безпосередній об'єкт цього злочину — нормальні міжнародні відно­сини, що необхідні для співробітництва між державами. Додатковими об'єктами можуть бути власність або здоров'я, воля чи недоторканність людини.

2. Потерпілими від цього злочину можуть бути особи, які мають міжна­родний захист. Вони визначаються аналогічно ст. 443 КК (див. коментар до цієї статті).

3. Предмет злочину — службові і жилі приміщення осіб, які мають міжнародний захист. Перелік основних міжнародно-правових документів про такий захист наведений в коментарі до ст. 443 КК.

Службовими приміщеннями визнаються окремі будинки чи їх частини, в яких здійснюється службова діяльність осіб, зазначених у ст. 444 КК. Як правило, такі приміщення офіційно позначені: мають прапор, табличку то­що. Наприклад, це може бути будинок посольства, консульства, представ­ництва іншої держави чи міжнародної організації тощо. Для визнання служ­бових приміщень предметом цього злочину не має значення, кому належить право власності на них, а також за яким розпорядком здійснюється службо­ва діяльність зазначених осіб та її тривал

ість.

Житлове приміщення — це приміщення, де постійно чи тимчасово прожи­ває особа, яка має міжнародний захист. Це може бути квартира, будинок, го­тельний номер тощо. Житлове приміщення може належати зазначеній особі на праві власності, оренди чи на інших підставах, що не впливає на кваліфікацію цього злочину.

4. Об'єктивну сторону цього злочину характеризують альтернативні дії: 1) напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист; 2) викрадення таких осіб; 3) позбавлення їх волі.

5. Під нападом слід розуміти дії, спрямовані на негайне досягнення зло­чинного результату за допомогою насильства або створення реальної небез­пеки його застосування. Напад може поєднуватися з проникненням у служ­бові чи житлові приміщення, знищенням, пошкодженням чи викраденням чужого майна, завданням тілесних ушкоджень. Вчинення при нападі іншого злочину, за який у Кримінальному кодексі передбачено більш суворе пока­рання, потребує додаткової кваліфікації, наприклад, у випадку умисного знищення або пошкодження майна за обтяжуючих обставинах, передбачених ч. 2 ст. 194 КК.

6. Викрадення означає протиправне відкрите або таємне захоплення люди­ни, поєднане з подальшим перевезенням чи в інший спосіб переміщенням її до іншого місця. Таке переміщення не характерне для позбавлення волі, яке виражається лише в позбавленні потерпілого на певний час можливості за своєю волею вибирати місце перебування. Про поняття викрадення людини та позбавлення її волі див. також коментар до ст. 146 КК. У випадках вчи­нення будь-якого з цих діянь організованою групою, або якщо воно спричи­нило тяжкі наслідки, потрібна додаткова кваліфікація за ч. З ст. 146 КК.

7. Цей злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яку із зазначених у ст. 444 дій КК.

8. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і альтернативною метою: 1) впливу на характер діяльності особи, яка має міжнародний захист; 2) впливу на діяльність держави чи організацій, які особа представляє; 3) провокації війни; 4) провокації міжнародних усклад­нень (зриву міждержавних переговорів, розірвання дипломатичних чи кон­сульських стосунків або окремих угод тощо). За відсутності такої мети діян­ня особи кваліфікується як злочин проти особи або власності.

9. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

10. У частині 2 ст. 444 КК передбачена відповідальність за погрозу здійснення будь-яких дій, передбачених ч. 1 цієї статті. Про поняття «погро­за» див. коментар до статей 129 та 195 КК.

 

< Попередня   Наступна >