130

---

Стаття 413. Марнотратство або втрата військового майна

1. Продаж, застава, передача в користування військовослужбовцем строкової служби виданих йому для особистого користування предметів обмундирування або спорядження (марнотратство), а також втрата або зіпсування цих предметів внаслідок порушення правил їх зберігання — караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дис­циплінарному батальйоні на строк до двох років. 2. Втрата або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання — караються арештом на строк до шести місяців або триманням у дис­циплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчи­нені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

 

1. Об'єктом марнотратства, втрати і псування обмундирування та споря­дження є порядок використання і зберігання військового майна, установле­ний військовими статутами, порадниками, інструкціями та наказами.

Предметом злочину є обмундирування та спорядження, яке видається військовослужбовцю в особисте користування та не є його власністю; за ч. 2 — зброя, бойові припаси, засоби пересування, предмети технічного по­стачання та інше військове майно.

Обмундирування — це військовий одяг, який видається військовослуж­бовцю на певні строки ношення (шинель, брюки, кітель, камуфляж, го­ловний убір тощо) («Положення про речове забезпечення військовослуж­бовців Збройних Сил у мирний час», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р.).

Спорядження — прилади та інші

предмети, необхідні військовослужбов­цю для виконання певних завдань (протигаз, речовий мішок тощо).

Під зброєю в цьому випадку розуміється зброя (пістолет, автомат), яка закріплена особисто за військовослужбовцем, і зброя колективного корис­тування (наприклад, гармата).

Засоби пересування включають усі види військового транспорту, що пере­буває в особистому чи колективному службовому користуванні.

Предметами технічного постачання вважаються різноманітні прилади, інструменти і пристрої, які використовуються у військах.

Під іншим військовим майном слід розуміти будь-яке військове майно, що вручається військовослужбовцю для використання за цільовим призначен­ням і підлягає поверненню.

2. З об'єктивної сторони злочин може виявлятися у таких діях:

1) марнотратстві; 2) втраті або псуванні цих предметів внаслідок порушен­ня правил їх зберігання.

3. Марнотратством визнається продаж, застава чи передача у корис­тування іншій особі військовослужбовцем строкової служби предметів об­мундирування або спорядження, які були видані йому для особистого кори­стування.

Продаж — це коли винний передає іншій особі в постійне користування , предмети обмундирування та спорядження за гроші чи іншу метеріальну ви- | нагороду або обмінює їх на інші матеріальні цінності.

Застава — це передача іншій особі на тимчасове зберігання предметів об­мундирування й спорядження та одержання замість них грошових чи ма­теріальних коштів з умовою їх повернення. Небезпечність застави полягає в тому, що військове майно вибуває зі сфери матеріального забезпечення осо­бового складу та створюється загроза його втрати, зіпсування, знищення.

Передача в користування полягає в передачі предметів обмундирування та спорядження іншій особі на деякий час чи безповоротно, безоплатно або з метою отримання яких-небудь вигід, матеріального чи нематеріального ха­рактеру.

Обов'язкова ознака марнотратства — перехід предметів обмундирування та спорядження з володіння військовослужбовця, якому вони належали на праві особистого користування, в неправомірне володіння іншими особами.

Втрата — це вихід предметів обмундирування та спорядження із во­лодіння військовослужбовця. Як втрату належить кваліфікувати випадки, коли військовослужбовець внаслідок порушень правил збереження втратив ці предмети або залишив їх без догляду і вони були вкрадені.

Зіпсування — це приведення предметів обмундирування та спорядження в повну або часткову непридатність.

4. За втрату і зіпсування ввірених для службового користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предметів технічного постачання чи іншо­го військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання відповідальність настає за п. 2 ст. 413 КК.

5. З суб'єктивної сторони марнотратство скоюється з умисною формою вини. Для втрати та зіпсування характерна необережна форма вини.

6. Суб'єктом злочину є військовослужбовець строкової служби, особа офіцерського складу, військовослужбовці за контрактом.

7. Порушення правил зберігання слід відрізняти від порушення правил експлуатації військової техніки. Відповідальність за злочинне порушення правил поводження з військовою технікою передбачена статтями 414— 416 КК.

Умисне зіпсування зброї чи іншого майна кваліфікується за ст. 411 КК. Незаконне відчуження з корисливою метою майна, не зазначеного у п. 1 ст. 413 КК, розглядається як розкрадання. Ті ж дії щодо вогнепальної зброї та боєприпасів кваліфікуються за сукупністю злочинів — за ст. 410 КК.

8. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

 

< Попередня   Наступна >