274

---

Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

1. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із боєприпасами, вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло по­терпілому тілесні ушкодження, — карається службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, що заподіяло тілесні ушкодження кільком особам або смерть потерпілого, — карається позбавленням волі на строк від двох до десяти років. 3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до дванадцяти років.

 

На озброєнні Збройних Сил України знаходяться різні системи і види зброї, боєприпасів, вибухових, радіоактивних та інших речовин, які станов­лять підвищену небезпеку для оточуючих.

Використання цих предметів і речовин поєднане із суворим дотриманням правил обмеженого поводження з ними. Порушення цих правил може при­звести до загибелі і каліцтва людей, знищення військового майна, інших тяжких наслідків.

Окремі предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, вимагають особливого поводження з ними в процесі їх використання і під час зберігання. Порушення встановлених правил їх зберігання може також призвести до шкідливих наслідків.

1. Об'єктом злочину є встановлений порядок поводження зі зброєю, боєприпасами, речовинами і предметами, які становлять підвищену небез­пеку для оточуючих, а також безпека і здоров'я громадян, у тому числі і самих військовослужбовців. Цей порядок визначається ві

йськовими статутами та іншими нормативними актами (постановами, правилами, по­радниками, курсами стрільб для різних видів зброї), в яких міститься пе­релік правил, що забезпечують безпечні умови поводження зі зброєю, відповідними речовинами і предметами (статті 11, 144—154 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України»; статті 2, 4, 5 «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України»; Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 р.; «Положення про порядок застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів під час охорони державного кордону і виключної (морської) економічної зони України», затверджене постановою Кабінету Міністрів від 2 червня 1998 р.; «Правила застосування зброї, бойової техніки, озброєння кораблів (катерів), літаків і вертольотів Прикордонних військ, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України», затверджені наказом Держкомкордону від 29 жовтня 1998 р.; «Положення про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України», затверджене наказом Голови Служби безпеки від 31 березня 1999 р. № 77; «Положення про розслідування та облік не­щасних випадків з військовослужбовцями Прикордонних військ України», затверджене наказом Держкомкордону від 28 серпня 1999 р.; «Інструкція про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», затверджена наказом Міністра оборо­ни України від 6 лютого 2001 р. № 36).

Під зброєю у цій статті розуміється табельна вогнепальна та інша підви­щеної небезпеки зброя (наприклад, реактивна, ракетна), що є на озброєнні військової частини.

Порушення правил поводження з мисливською зброєю не утворює складу злочину, передбаченого ст. 414 КК,

Боєприпаси — це складова частина озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили і техніки, руйнування споруд (ст. 1 Закону Ук­раїни «Про державну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21 вересня 2000 р.). До боєприпасів відносяться арти­лерійські і реактивні снаряди, головні частини ракет і торпед, бойові патро­ни до стрілецької зброї, гранати, бомби, міни тощо.

Вибухові речовини — це хімічні сполуки або їх суміші, здатні під дією удару, наколювання, тертя та підігріву вибухати. До цих речовин належать, наприклад, порох, аматоли, тетрил, тротил, пікринова кислота, гримуча ртуть тощо (ст. 1 «Конвенції про маркування пластичних вибухових речо­вин з метою їх виявлення» від 1 березня 1991 р.).

Радіоактивні речовини — це речовини природного або штучного поход­ження, які містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, що являють собою джерело іонізуючих випромінювань і тому є небезпечними для оточуючих («Інструкція щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній тери­торії України», затверджена наказом Міністерства екології та природних ре­сурсів України від 15 травня 2000 р. № 27).

Іншими речовинами і предметами, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих, визнаються будь-які штатні технічні засоби, що знаходяться у військовій частині і мають властивість при порушенні правил поводження з ними уражати (спричиняти ушкодження, порушувати функції, впливати на здоров'я) тих, хто знаходиться в зоні їх дії.

2. Об'єктивна сторона злочину полягає в порушенні правил поводження зі зброєю, а також з предметами та речовинами, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих та настання шкідливих наслідків.

Якщо тілесні ушкодження (незалежно від ступеня тяжкості) спричинені одній людині, то вчинене кваліфікується за ч. 1 ст. 414 КК.

При спричиненні тілесних ушкоджень кільком особам (двом або більше) відповідальність настає за ч. 2 ст. 414 КК. За цією ж частиною кваліфіку­ються порушення правил поводження зі зброєю або речовинами і пред­метами, що становлять підвищену небезпеку, якщо наслідками була смерть однієї людини.

Якщо наслідком злочину була смерть двох і більше людей, діяння кваліфікується за ч. З ст. 414 КК. За цією ж частиною особа несе кримінальну відповідальність у випадках настання інших тяжких наслідків.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику матеріальну шко­ду, але при тій умові, що утворюється загроза спричинення шкоди життю і здоров'ю оточуючих.

3. Суб'єктивна сторона злочину — необережна форма вини.

4. Суб'єктом злочину є військовослужбовець, який за характером служ­би або в силу інших обставин володіє зброєю, боєприпасами, іншими речо­винами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

Якщо наслідком злочину стала смерть потерпілого або спричинення тяж­ких тілесних ушкоджень, додаткової кваліфікації за статтями, які пе­редбачають відповідальність за злочини проти особи, не вимагається.

Коли внаслідок порушення правил поводження зі зброєю або іншими предметами не тільки настали шкідливі наслідки щодо людей, але й спри­чинена істотна шкода військовій техніці, дії особи кваліфікуються за су­купністю злочинів — за ст. 414 і ч. 2 ст. 413 КК.

Якщо порушені не правила поводження зі зброєю і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, а порядок їх застосування у зв'язку з несенням спеціальної служби (вартової, вахтової, патрульної, на бойовому чергуванні тощо), то відповідальність настає не за ст. 414 КК, а за відповідною статтею, яка передбачає відповідальність за порушення поряд­ку несення спеціальних служб.

Розмежування між складами злочинів визначається особливим суб'єктом і особливим способом заподіяння необережних тілесних ушкоджень або смерті. За ст. 414 КК кваліфікуються дії тільки військовослужбовця і тільки у випадку, коли він спричинив необережні тілесні ушкодження або смерть внаслідок порушення правил поводження з табельною зброєю або речо­винами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих і володільцем яких є військове відомство. Дії військовослужбовця, який спри­чинив з необережності тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження або смерть потерпілому іншим шляхом, кваліфікуються за відповідними стаття­ми Кримінального кодексу.

 

< Попередня   Наступна >