315

---

Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

1. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради — карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 2. Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, як­що втрата стала результатом порушення встановлених правил поводжен­ня із зазначеними документами, матеріалами або предметами, — карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

 

1. Об'єктом цього злочину є порядок зберігання відомостей, документів або матеріалів військового характеру, що становлять державну таємницю.

2. Державна таємниця включає в себе найбільш важливі відомості війсь­кового, економічного, політичного й іншого характеру, які мають важливе державне значення і спеціально охороняються державою (ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21 вересня 1999 р.).

3. З об'єктивної сторони цей злочин вчиняється шляхом розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю (ч. 1 ст. 422 КК), а також за втрату документів або матеріалів, що містять цю таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю (ч. 2 ст. 422 КК). У випадках розголошення військовослужбовцем інших відомо­стей, які становлять державну таємницю, втрати документів або матеріалів, що містять цю таємницю, предметів, відомості про які становлять державн

у таємницю, відповідальність настає за статтями 328, 329 КК.

4. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять дер­жавну таємницю, полягає у тому, що особа, яка володіє ними, порушуючи установлену заборону, повідомляє їх, внаслідок чого вони стають надбанням сторонніх осіб.

Злочинне розголошення цих відомостей може бути усним або письмовим, шляхом показу чи передачі стороннім особам документів чи предметів, які становлять державну таємницю військового характеру.

5. Про втрату документів або матеріалів, що містять відомості військово­го характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, див. коментар до ст. 329 КК.

6. Суб'єктивна сторона розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, характеризується як умисною, так і не­обережною формою вини, а втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, пред­метів, відомості про які становлять державну таємницю, — тільки необереж­ною формою вини. До настання тяжких наслідків суб'єкт ставиться необе­режно.

7. Тяжкість наслідків, передбачених ч, 3 ст. 422 КК, установлюється ви­ходячи із конкретних обставин. До них можна віднести випадки, коли роз­голошене стало відомим іноземним розвідкам і використовується ними на шкоду інтересам України.

8. Суб'єктами цих злочинів можуть бути військовослужбовці рядового, сержантського складу, військовослужбовці за контрактом, прапорщики, міч­мани і офіцери незалежно від їх службового становища. За ст. 422 КК не може притягатися до відповідальності військовослужбовець у випадках втрати документів, предметів чи матеріалів, які містять державну таємницю військового характеру, якщо вони не були довірені йому по службі, а пере­бували у нього випадково.

 

< Попередня   Наступна >