Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ ХІХ (ст.401-435) Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Особлива частина - Розділ ХІХ (ст.401-435)
144

Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, — караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

 

1. Безпосереднім об'єктом злочину є установлений порядок виконання начальником свого військового обов'язку в умовах бойової обстановки, ви­користання під час бою ввірених йому військових сил, техніки та засобів ве­дення війни. Предметом цього злочину є військові сили, укріплення, бойо­ва техніка та інші засоби ведення війни.

Військові сили — особовий склад військових частин, яким керує начальник. Укріплення — інженерні споруди (окопи, траншеї, доти, дзоти тощо), розта­шовані в межах спеціально підготовленої для ведення бою місцевості, як пра­вило, вздовж лінії фронту або державного кордону та призначені для отри­мання ворога, ведення обстрілу військових сил ворога і його техніки, збере­ження особового складу військової частини, засобів ведення війни тощо. Бойова техніка — це технічні засоби ведення бойових дій: озброєння, ракетні установки, бойові машини, танки, бронетранспортери, самохідні арти­лерійські та ракетні установки, військові кораблі тощо. Спеціальна техніка — це машини з установленим спеціальним обладнанням, призначеним для управління військами і зброєю, бойового і технічного забезпечення, тилово­го забезпечення і обслуговування (самохідна інженерна техніка та техніка зв'язку, санітарний транспорт, пересувні майстерні, лабораторії тощо).

Інші засоби ведення війни — це матеріально-технічні засоби, які викорис­товуються для ведення бойових дій (зброя, бойові припаси, засоби забезпе­чення бойових дій, засо

би індивідуального захисту військовослужбовця тощо).

2. З об'єктивної сторони злочин може бути скоєний як дією, так і бездіяльністю: 1) здача ворогові начальником ввірених йому військових сил; 2) не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойо­вої та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни.

Здача ворогові ввірених військових сил може виявлятися у формі зупинен­ня опору і капітуляції перед ворогом або невжиття заходів щодо захисту особового складу, внаслідок чого ворог захоплює військові сили.

Під ввіреними начальнику військовими силами слід розуміти особовий склад, який перебуває у прямому підпорядкуванні у даного начальника (командира), озброєний засобами ведення бою, або особовий склад, який у даній конкретній обстановці не має озброєння.

Під капітуляцією слід розуміти організовану начальником передачу ввіре­них йому військових сил ворогові після попередніх переговорів з ним про здачу.

Не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень означає, що начальник зупиняє бойові дії з утримання спеціально обладнаної та підготовленої для ведення бою ділянки місцевості і виводить звідти підпо­рядкований йому особовий склад, що її займав.

Залишення ворогові бойової та спеціальної техніки чи інших засобів веден­ня війни виявляється у тому, що при відступі чи маневрі вони залишаються ворогові. Залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни утворює склад злочину лише тоді, коли ці дії не викликалися бойовою обстановкою. Невжиття начальником належних заходів для знищення або приведення до непридатності засобів ведення війни, коли їм загрожує безпосередня і неминуча небезпека захоплення во­рогом, розглядається як залишення ворогові цих засобів.

Здачею ворогові ввірених сил заподіюються найбільш тяжкі наслідки для боєздатності військ. Військові статути не допускають здачу ворогові ввіре­них сил, тому означені дії начальника не можуть розцінюватися як такі, що скоєні у стані крайньої необхідності.

Якщо залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни все ж було викликане умовами бойової обстановки, тобто вчинене з метою виконання іншої бойової задачі або з ме­тою попередження більш тяжких наслідків, то воно не може бути визнане злочинним.

3. Про бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК. Злочин є закінче­ним з моменту фактичного заволодіння ворогом військовими силами, укріпленнями, бойовою та спеціальною технікою, іншими засобами ведення війни.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і не­обережною формою вини. Мотивом злочину може бути малодушність, боя­гузтво, панікерство.

Вчинення дій, описаних у диспозиції даної статті, з метою сприяння во­рогові утворює державну зраду.

5. Суб'єктом злочину є тільки командир (начальник), що має у своєму підпорядкуванні особовий склад, бойову та іншу військову техніку та здійснює ними оперативне управління в бойовій обстановці.

Не може бути суб'єктом даного злочину начальник, який розпо­ряджається військовим майном, що не відноситься до засобів ведення війни (наприклад, речовим, продовольчим майном, медикаментами тощо).

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук