151

---

Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок поводження військовослужбовців під час бою, порядок, який забезпечує виконання ними свого військового обов'язку в бою.

2. Об'єктивна сторона злочину виявляється: 1) в самовільному зали­шенні поля бою; 2) у відмові під час бою діяти зброєю.

Самовільне залишення поля бою — це залишення військовослужбовцем без дозволу командира простору, в межах якого він повинен вести бойові дії під час безпосереднього збройного зіткнення з супротивником, або тоді, коли є безпосередня загроза нападу супротивника, або перед початком атаки свого підрозділу. Тривалість залишення поля бою на кваліфікацію злочину не впливає.

Відмова під час бою діяти зброєю може висловлюватися у відкритій заяві військовослужбовця про небажання діяти зброєю в бою або виявлятися у фактичному незастосуванні зброї в бою, коли була можливість і не­обхідність її застосувати, хоча відкрито військовослужбовець і не заявив про таке своє небажання.

Умисне пошкодження зброї чи інших засобів ведення бою з метою уник­нути участі в бою слід кваліфікувати за сукупністю злочинів — за стаття­ми 411 і 429 КК. Злочин вважається закінченим з моменту відмови діяти зброєю або з моменту фактичного припинення дії зброєю.

3. З суб'єктивної сторони цей злочин характеризується тільки прямим умислом. Мотиви — боягузтво, малодушність або інші, крім протидержавно­го, для кваліфікації значення не мають. У випадку вчинення таких дій з ме­тою сприяння ворогу вони кваліфікуються як державна зрада.

4. Суб'єктом з

лочину є будь-який військовослужбовець.

 

< Попередня   Наступна >