155

---

Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

1. Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідо-мо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке повод­ження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. 3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спря­мованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога — карається позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є встановлений порядок виконання військовослуж­бовцем свого обов'язку в полоні.

2. Об'єктивна сторона злочину може виявитися в таких формах: 1) доб­ровільна участь військовополоненого в роботах, які мають військове значен­ня, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради (ч. 1); 2) вчинення військовополоненим, що перебуває на становищі старшого, насильства над іншими військовополоненими (ч. 2); 3) вчинення військово­полоненим дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим (ч. 3).

3. Роботами, що мають військове значення, визнаються будь-які роботи, спрямовані на будівництво військових об'єктів, виробництво військової техніки, боєприпасів, інших військових матеріалів. Під іншими заходами визнаються організовані ворогом заходи, що сприяють посиленню сил во­рога або послабленню України чи дружніх з нею держав.

Для наявності складу злочину участь у роботах або у

зазначених вище заходах повинна бути добровільною, тобто військовополонений бере участь у роботах без примушування, маючи при цьому можливість ухилитися від них. «Женевська конвенція про поводження з військовополоненими» забо­роняє використовувати військовополонених на роботах, що мають військо­ве значення (ст. 50). Військовополонений має право відмовитися від участі в таких роботах і заходах. Офіцер, який знаходиться у полоні, може відповідно до цієї конвенції відмовитися від будь-якої роботи.

4. Згідно з положенням «Женевської конвенції про поводження з військо­вополоненими» військовополонений, що перебуває на становищі старшого (довіреного), повинен сприяти фізичному, моральному та інтелектуальному добробуту військовополонених. Якщо ж старший порушує свої обов'язки, допускає насильство або жорстоке поводження з військовополоненими, то його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 431 КК.

Під насильством слід розуміти будь-який психічний чи фізичний вплив на військовослужбовця.

Жорстоке поводження виявляється у вчиненні дій, які принижують гідність військовополонених, спричиняють їм страждання і муки.

5. Дії, спрямовані на шкоду іншим військовополоненим, можуть виявля­тися у відібранні у них одягу, харчів, примушенні до виконання робіт, які по­винен виконувати інший, доносі адміністрації про порушення режиму тощо.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб'єктом злочину є військовослужбовець, що знаходиться у полоні, за ч. 2 цієї статті — тільки військовополонений, який перебуває на стано­вищі старшого.

Для кваліфікації діяння за ч. З ст. 43 КК потрібна наявність у винного корисливості або бажання забезпечити поблажливе до себе ставлення з бо­ку ворога.

Якщо злочинні дії військовослужбовця, який знаходиться в полоні,'вчи­нені із антидержавних мотивів, мають на меті послаблення України, то во­ни кваліфікуються як державна зрада.

 

< Попередня   Наступна >